Литва: п’ятдесят років по тому

На початку лютого ректор Національної музичної академії України, доктор мистецтвознавства, народний артист України, професор, академік Національної академії мистецтв України Володимир Рожок відвідав Литву, куди був запрошений як член журі VIII Міжнародного хорового музичного фестивалю і конкурсу сакральної музики «KAUNAS MUSICA RELIGIOSA». Ми попросили Володимира Івановича поділитися враженнями від цієї поїздки й ось що він розповів:

– Я щасливий тим, що мені вдалось побувати на міжнародному хоровому конкурсі в Прибалтиці. Для мене Прибалтика завжди була співучим краєм із своєрідним фольклором. Там у кожному регіоні є хорові колективи, які плекають багаті традиції хорового виконавства.

Пригадую, коли ще був студентом Харківської консерваторії, у 1968 році наш хор на чолі з професором В’ячеславом Палкіним, брав участь у грандіозному фестивалі на «Співочому полі» у Вільнюсі. Тоді ще живі були легендарні хормейстери Густав Ернесакс (Естонія), Олександр Свєшников, Олександр Юрлов (Росія), Віктор Ровдо, Григорій Ширма (Білорусь), які керували великими хоровими капелами…

В’ячеслав Палкін був ще молодим – 32 чи 33 роки. Це згодом він стане народним артистом України, членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України, почесним громадянином Харкова. Багато десятиліть він керував хоровим процесом на Слобожанщині й зайняв власну нішу в українській хоровій культурі.

І от у 1968 році під його орудою ми, майже 80 чоловік, поїхали на фестиваль до Вільнюса. Нас вразив розмах того форуму. Там були представлені усі республіки тодішнього Радянського Союзу. Уявіть собі: влітку, ясний сонячний день – на величезному «Співочому полі» у зведеному інтернаціональному хорі виступають 30 тисяч співаків! Були обов’язкові хорові твори, які повинні були виконувати всі, а кожен колектив-учасник представляв також свою окрему програму. Ми співали обробки Миколи Леонтовича «Щедрик», «Дударик», «Із-за гори кам’яної», класичні твори великої форми – кантату «Дніпро реве», хор «Непереглядною юрбою» Дениса Січинського, частини кантати Тараса Кравцова «Червона зима» й твори інших сучасних харківських композиторів. Відчуття було просто неперевершене! Пам’ятаю усе, як зараз.

Тому цьогоріч я одразу дав згоду поїхати до Каунаса, – хотів подивитися які зміни відбулися, що нового з’явилось, якими є зараз основні тенденції розвитку хорової культури в Прибалтійських державах. Я побачив, що їхня хорова культура не занепала – вона еволюціонує.

У них є і музичні школи, і коледжі, і академії музики. Головний музичний навчальний заклад – Литовська академія музики й театру (Вільнюс) із відділенням у Каунасі. У Каунасі також функціонує Університет Вітовта Великого, одним із факультетів якого була музична академія, котра два роки тому виокремилася у самостійну установу. Музиці навчають і в інституті мистецтв Клайпедського університету. Тобто ця невелика за територією держава із населенням усього близько трьох мільйонів має кілька вишів середньої і вищої ланок, де готують у тому числі й диригентів-хормейстерів.

У фестивалі-конкурсі, який тривав з 1 до 4 лютого і проводився уже ввосьме, брали участь талановиті молоді хормейстери і прекрасні прибалтійські колективи. Вони виконували як свою національну музику, так і класичну. Це були переважно духовні твори, що звучали у соборах, але траплялися й світські – у фестивальних концертах, які проходили в залі Університету Вітовта Великого.

Учасники блискуче справлялися з доволі складними творчими завданнями. І я отримував велику насолоду від того, що слухав Арво Пярта, Фелікса Мендельсона, сучасних композиторів Латвії, Литви, Естонії, твори російських композиторів, наприклад, Олександра Гречанінова. Відчуття стилю, хорового ансамблю – унікальне. Я пересвідчився, що півтонові ходи, які для хористів 1960–1970-х років були великою проблемою, для сучасної молоді – не перешкода.

Нас, членів журі конкурсу було троє: окрім мене, – композитор і диригент із Хорватії Бранко Старк (голова) та литовський хормейстер і педагог, професор Роландас Даугела. До слова, один із хорів, яким керує Роландас Даугела, – «Cantate Domino» приїздив до Києва на нашу Міжнародну Пасхальну асамблею минулого року. Ми його запросили й на цьогорічний ювілейний, десятий форум.

Я також провів у Каунасі майстер-клас, розповів про українську хорову культуру, про творчість наших видатних композиторів Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Лесі Дичко, Ганни Гаврилець, Віктора Степурка. Адже Україна – величезна музична держава, у нас п’ять консерваторій, шість оперних театрів, чимало професійних колективів, і про це повинні знати у світі.

Тільки в останні десятиліття, зокрема й у роки незалежності, у нас з’явились муніципальні академічні хори «Хрещатик», «Київ», Академічний камерний хор імені Дмитра Бортнянського у Чернігові, Академічний хор імені В’ячеслава Палкіна Харківської філармонії, Муніципальна хорова капела «Орея» в Житомирі, Академічний міський камерний хор «Вінниця», Галицький академічний камерний хор у Львові, Народний академічний жіночий хор імені Світлани Фоміних у Миколаєві та багато інших. А які у нас чудові хори в музичних училищах, прекрасні дитячі колективи у кожному місті!

Моя лекція викликала дуже великий інтерес. Литовські колеги захотіли з нами співпрацювати. Ще в Києві ми розробили проект угоди про співробітництво, і я його залишив ректорам академій музики Каунаса і Вільнюса для узгодження та затвердження. Литовські музиканти, хормейстери, науковці – талановиті й високопрофесійні. Я думаю, що нам цікаво буде обмінюватися досвідом, проводити майстер-класи, зустрічатися, запрошувати їх до себе, а нам бувати у них. Вважаю, що ця справа має великі перспективи, і ми будемо дуже плідно працювати над нею.

Записала Ольга ГОЛИНСЬКА