Україна – Польща: діалог культур

Віртуальна виставка

Видання з фондів бібліотеки НМАУ ім. П. І. Чайковського

Польські видання з фондів бібліотеки НМАУ ім. П. І. Чайковського

          

          

     

          

     

     

Дисертаційні дослідження українських вчених

  1. Антонюк І.М. Нотні колекції бібліотеки Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка у світлі історико-культурного процесу краю: автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 26.00.01 / І.М. Антонюк ; Львів. нац. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2008. — 17 с.
    Завантажити повний текст
    Досліджено нотні колекції та фрагменти бібліотек, музичних інституцій та окремих збирачів, що діяли у Львові в кінці XVI – на початку XX ст. Розглянуто нотодруки давніх львівських книгарень, висвітлено особливості відображення в нотних колекціях музичного життя міста та галицького регіону в даний історичний період. Проаналізовано діяльність окремих колекціонерів, зокрема, В.Вшелячинського, А.Хибінського, М.Щупачкевич, К.Тарнавської, Г.Оттавої, А.Нєментовської. Визначено індивідуальні особливості основних колекцій і розкрито їх роль в історії розвитку галицької музичної культури. До наукового обігу введено невідомі раніше матеріали, зокрема, архівні документи бібліотеки Львівської національної музичної академії (ЛНМА) ім. М.В.Лисенка, спростовано окремі помилкові твердження учених (наприклад, про відсутність нот з бібліотеки Товариства Св. Цецилії 1826 – 1829 рр. і повну загибель бібліотеки ГМТ 1838 – 1848 рр.), викладено нові факти з музичного життя Галичини, вперше висвітлено діяльність М.Щупачкевич як педагога консерваторії Польського Музичного Товариства та колекціонерки. Визначено особливості комплектування бібліотек львівських музичних інституцій та окремих колекціонерів. Вперше на базі фонду бібліотеки ЛНМА ім. М.В.Лисенка досліджено атрибуції нотних видань: штампи, зафіксовані писемні історичні пам’ятки, сліди перебування нот у різних колекціях. Проаналізовано діяльність перших бібліотекарів ЛДК – З.Попеля, А.Струтинської, Я.Колодій. Знайдено невідомі раніше частки львівських колекцій XVIII ст. – Вавельської королівської капели, колекції Сапєгів з Красічина. Зібрано й описано невідомі автографи, зокрема, Я.Рукгабера, Ф.Ліста, Й.Бароні-Кавалькабо, Ж.Мазаса, Б.Кудрика. Систематизовано 78 нотних колекцій бібліотеки ЛНМА ім. М.В.Лисенка. Перекладено з польської та опубліковано матеріали невідомих листів Н.Бернацького, О.Полінського, С.Невядомського, А.Хибінського до ГМТ. Наведено відомості про першу гастрольну подорож львівського “Бояна” до Праги у 1898 р. Описано понад 5 700 прижиттєвих видань композиторів XVIII – XIX ст., які зберігаються у бібліотеці ЛНМА ім. М.В.Лисенка.
  2. Вільчковська А. Е. Розвиток теорії і практики музичного виховання учнів основних шкіл Польщі (1980 – 2000 рр.) : Автореф. дис… канд. пед. наук : 13.00.01 / А. Е. Вільчковська; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 20 c.
    Завантажити повний текст
    На основі аналізу спеціальної та педагогічної літератури, навчальних планів та програм шкіл, вищих навчальних закладів виявлено та систематизовано концептуальні підходи до музичного виховання учнів I – VI класів основної школи, охарактеризовано сучасну теоретичну модель професійно-педагогічної підготовки вчителя музики у польських вищих навчальних закладах. Визначено специфіку змісту та форм музичного виховання учнів польських шкіл на сучасному етапі реформування шкільної освіти. Встановлено основні тенденції розвитку музичного виховання учнів I – VI класів у системі шкільної освіти у Польщі. Здійснено порівняльний аналіз систем музичного виховання школярів у Польщі та Україні.
  3. Дмитренко Н. В. Музика й живопис у творчості О. Кобилянської та Я. Івашкевича: синкретизм художньої образності: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.05 / Н. В. Дмитренко ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2010. — 20 с.
    Завантажити повний текст
    Проаналізовано концепцію синкретизму художньої образності, як прикмету культури загалом і художньої літератури, зокрема, на матеріалі творчості української письменниці О. Кобилянської та польського письменника Я. Івашкевича. Українська та польська літератури кінця XIX – XX ст. постають синкретичними в усіх своїх виявах. У проявах синкретизму закріплено процес і результат літературної творчості – образність, художній текст, взаємодія автора та реципієнта, жанр твору. Встановлено, що синкретизм художньої образності потрактовано як специфічну нерозчленованість усіх компонентів літературного твору, поєднання різнорідних елементів тексту, які за цього не втрачають своїх первісних якостей. Визначено, що синкретизм художньої образності у художньому творі реалізується на всіх рівнях, починаючи з літературних напрямів, і закінчуючи явищами синкретизму на рівні образів-персонажів
  4. Калімуліна Т.А. Універсалії культури у творчості Кшиштофа Пендерецького: Автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Т.А. Калімуліна ; Одес. держ. муз. акад. ім. А.В.Нежданової. — О., 2003. — 17 с.
    Завантажити повний текст
    Досліджено творчість К.Пендерецького як цілісний жанрово-стильовий феномен, типовий для музичної культури другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Зазначено, що підставою для даного підходу є універсалізм і протеїстичність композиторського методу К.Пендерецького. Встановлено, що головні фактори поетики композитора розкриваються у зв’язку з універсаліями культури другої половини ХХ ст., їх антиномічними засадами, шляхами їх реалізації у стильовому змісті музики. Розкрито особливе розуміння програмності у творчості композитора та його обумовленість новими художніми завданнями музики. Удосконалено уявлення про композиторський метод у зв’язку з аналізом вербальних аспектів музичної символіки діяча. Доведено, що вивчення сакральної символіки у творах композитора дозволяє пояснити його жанрово-стильові новації та інтерес до релігійно-канонічних основ культури. Як провідну рису стилю К.Пендерецького обговорено його прагнення до синтезу на сюжетно-тематичному, жанрово-композиційному та стилістичному рівнях музичної культури. Показано, що аналіз опери “Чорна маска” дозволяє визначити особливе місце даного твору у загальній еволюції стилю композитора. Доведено, що у зв’язку з трагедійними тенденціями творчості польського композитора дана опера яскраво репрезентує неориторичні риси його мислення та обумовлений ними метод контамінації. Встановлено, що дослідження творчості К.Пендерецького у широкому культурологічному, естетичному та історико-стильовому аспектах сприяє розумінню та поняттєвому вивченню нових концептуальних можливостей музики на межі тисячоліть, у тому числі – призначення музичних хронотипів та якості, культурологічної значимості музичної символіки.
  5. Кияновська Л.О. Стильова еволюція галицької музичної культуры XIX – XX ст.: Автореф. дис… д-ра мистецтвознавства: 17.00.01 / Л.О. Кияновська ; Нац. муз. акад. ім. П.І.Чайковського. — К., 2000. — 36 с.
    Завантажити повний текст
    Дисертацію присвячено стильовій еволюції галицької музичної культури XIX – XX ст. Визначено ряд етапів еволюції, зумовлених історико-соціальними параметрами. Розглянуто українську, польську, австрійську композиторські школи в їх становленні і розвитку, в міжнаціональних зв’язках і контактах, а також роль галицької регіональної школи у кожній національній культурі загалом. Простежено своєрідність втілення романтизму, напрямків першої третини XX ст. – сецесії, символізму, експресіонізму тощо. Проаналізовано індивідуальні композиторські стилі найяскравіших представників галицької культури, а також розмаїті авторські і професійні форми музичного життя, діяльність музично-просвітницьких осередків та навчальних закладів. Значну увагу приділено сучасному етапу розвитку музичної культури в Західній Україні, введено стильову атрибуцію останніх творчих здобутків львівських композиторів.
  6. Копиця М. Д. Епістологічні документи історії української музики: методологія, теорія, практика : автореф. дис… д-ра мистецтвознав. : 17.00.03 / М. Д. Копиця; Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. – К., 2009. – 39 c.
    Завантажити повний текст
    Розроблено методологію та теорію епістолярних джерел, уточнено категоріальний апарат, систематизовано типи та види листів, розроблено їх жанрову класифікацію. Зазначено, що до наукового обігу введено понад 2000 листів видатних діячів музичної культури України, Росії, Польщі, Франції, Бельгії. Проаналізовано праці Б. Яворського, Б. Астаф’єва, М. Грінченка в системі загального джерелознавства. Виявлено нові епістолярні пам’ятки музичної культури, а саме: листування І. Блажкова, Р. Глієра, Б. Гмирі, В. Губаренка, К. Данькевича, І. Карабиця, Б. Лятошинського, І. Лященка, Ю. Мейтуса, В. Тольби, Д. Шостаковича, О. Шреєр-Ткаченко, залучено також епістолярій, опублікований в Україні в останні десятиліття ХХ ст.
  7. Куржева Т.І. Польські піаністи у Львові та їх внесок у розвиток фортепіанного виконавства та педагогіки (80-ті рр. XIX ст. – 40-і рр. XX ст.): Автореф. дис… канд. мистецтвозн.: 17.00.01 / Т.І. Куржева ; Львів. держ. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2006. — 17 с.
    Завантажити повний текст
    Досліджено виконавську, методичну та організаторську діяльність польських піаністів у Львові, висвітлено її міжнародне значення і показано вплив на формування сучасної львівської піаністичної школи. Проаналізовано особливості та здійснено періодизацію фортепіанної концертної практики Львова 1880 – 1940 рр. Розглянуто питання організації гастрольних виступів піаністів-поляків у Львові та за рубежем. Досліджено взаємодію та з’ясовано методичні, педагогічні та виконавські відмінності провідних музичних шкіл Ф.Шопена – К.Мікулі, Т.Лешетицького, В.Курца, О.Міхаловського, досліджено вплив на їх розвиток інших шкіл фортепіанної педагогіки. Сформовано персоналії провідних польських піаністів, окреслено основні етапи формування професійної фортепіанної педагогіки у Львові на прикладі діяльності найважливіших вищих освітніх закладів і мережі музичних шкіл. Узагальнено здобутки польських піаністів у складі львівської фортепіанної школи, показано їх внесок у розвиток галицької музичної культури і вплив на формування сучасного фортепіанного виконавства.
  8. Мельник Л.О. Необарокові тенденції в музиці XX ст.: Автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Л.О. Мельник ; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2004. — 19 с.
    Завантажити повний текст
    Розроблено поняття “необароко” та методологію його аналізу, визначено основні ознаки течії, висвітлено шляхи його розвитку в музичній культурі різних країн. Проаналізовано твори українських композиторів другої половини XX ст., які тяжіють до необарокової стилістики в їх типологічних паралелях з композиціями інших національних шкіл та самобутнім втіленням основних параметрів стилю. Проаналізовано взірці необароко в інтерпретаціях німецьких композиторів – від П.Гіндеміта до “нової ляйпцізької школи” (зокрема розглянуто постаті Й.Н.Давіда, В.Фортнера, Г.В.Генце, маловідомих з україномовних джерел), французьких (А.Руссель, Д.Мійо), італійських (творчість А.Казелли, Д.Маліп’єро), польських (Б.Шабельського, Ш.Лакса, Р.Спісака), чеських (Б.Мартіну), прибалтійських (Ю.Юзелюнаса, В.Баркаускаса), російських (М.Старокадомського, В.Задерацького, Д.Шостаковича). Висвітлено барокові риси у творах інших стилістичних напрямків (від полістилістики, до джазу).
  9. Миронова О.М. Музичне життя в політкультурному середовищі м.Стрия та регіону Стрийщини (друга половина XIX століття – 1939 р.): автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.01 / О.М. Миронова ; Львів. нац. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2007. — 16 с.
    Завантажити повний текст
    Здійснено спробу комплексного дослідження регіональної музичної культури як складової полікультурного мистецтва Галичини. Вивчено музичне життя поліетнічного середовища м.Стрия та регіону Стрийщини у контексті загально-історичного процесу у період з другої половини XIX ст. до 1939 р. Висвітлено особливості функціонування польських і українських музичних товариств, хорових об’єднань, музично-освітніх інституцій на фоні суспільно-політичного життя краю. Виявлено основні тенденції становлення професійного музичного мистецтва. Проаналізовано діяльність стрийського музично-драматичного театру ім. Старицького і аматорських театральних гуртів на Стрийщині. Досліджено музично-концертне життя регіону. Охарактеризовано провідні хорові колективи, камерне вокальне й інструментальне виконавство.
  10. Нідецка Е.Ю. Творчість польських композиторів (1792 – 1939) Львова в контексті українсько-польських музичних зв’язків: Автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Е.Ю. Нідецка ; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2003. — 17 с.
    Завантажити повний текст
    Досліджено питання стосовно творчості польських композиторів Львова з урахуванням процесів її формування за конкретних історичних та культурних умов, визначено певні тенденції у спрямуванні їх діяльності. Згідно з цим зроблено спробу знайти спільні риси у творчій діяльності українських і польських композиторів. Встановлено наявність тісних польсько-українських зв’язків на творчому грунті, особливо виразних у спадщині польських композиторів, а також в інших сферах музичного життя. Висвітлено монографічні розвідки, присвячені вивченню творчості окремих польських композиторів (Ю. Ельснера, К. Ліпінського, М. Солтиса, А. Солтиса, Ю. Кофлера), творчість яких частково висвітлено в музикознавчих дослідженнях (А . Новака-Романовича, Ю. Поврозьняка, М. Солтиса, М. Голомба, Л. Мазепи). Введено до наукового обігу ряд матеріалів Центрального Державного Історичного Архіву у Львові, що стосується діяльності Польського Радіо. Опубліковано значну кількість інформації, що стосується деталей музичного життя Львова.
  11. Ніколаї Г. Ю. Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (ХХ століття) : автореф. дис… д-ра пед. наук : 13.00.01 / Г. Ю. Ніколаї; АПН України. Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. – К., 2008. – 43 c.
    Завантажити повний текст
    Досліджено теоретико-методологічний та історичний аспекти підготовки вчителів музики в контексті музично-педагогічної компаративістики. Виявлено головну внутрішню суперечність музично-педагогічної освіти між її музичною та педагогічною складовими як основне джерело саморозвитку. Обгрунтовано дефініцію даної освіти як самостійної галузі педагогічної освіти з інституційним оформленням у вигляді організаційних підрозділів, зокрема, змістом, оформленим у навчальні програми та стандарти, організацією засвоєння даного змісту в процесі підготовки учителів музики загальноосвітніх шкіл для формування їх музичної культури та педагогічної компетентності, що становить персональну, соціальну та державну цінність. Проведено цілісний аналіз становлення і розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ ст., визначено передумови педагогічної діяльності музикантів у сфері загальної й академічної освіти та музичної підготовки вчителів, відокремлення у самостійну галузь педагогічної освіти, перспективу перетворення на компонент мистецької освіти, історичні етапи даного розвитку, які збігаються з епохальними змінами державно-політичного устрою в країні. Наведено класифікацію польських музично-педагогічних досліджень, зокрема, визначено тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в Польщі у ХХ ст. та виявлено новітні тенденції її розвитку в контексті євроінтеграції, мистецької освіти та освіти дорослих, полікультурної музичної педагогіки, інтернаціоналізації наукового простору та впровадження мультимедійних технологій у підготовку вчителів музики.
  12. Подобас І. Мазурки Ф. Шопена в контексті варшавського бідермаєра : автореф. дис. … канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / І. Подобас; Одес. держ. муз. акад. ім. А.В. Нежданової. – О., 2012. – 19 c.
    Зазначено про новаторство ідеї увиразнення в мазурочному комплексі музики дошопенівської епохи та в творчості великого композитора-піаніста в жанрі мазурки інтонаційних показників національно забарвленої ноктюрновості-баладності (“думності”) як об’єктивно-парадигматичного показника бідермайєрівської орієнтованості мистецтва. Вперше в музикознавстві Польщі та України виділено жанрово-стильову парадигму танцювального – мазурочного – перетворення баладно-ноктюрнового виразного показника в мистецтві бідермайєра. Вперше узагальнено відомості про специфіку салонно-виконавського рішення фортепіанної (“діамантової”) техніки Ф. Шопена як нетеатрального та неоркестрального фактурно-динамічного вираження. Оригінальним є дослідження внеску європейських композиторів у цілому в розвиток мазурочного жанрового прошарку в музиці ХIХ – XX ст. Вперше в музикознавстві України та Польщі в мазурочну творчість залучено відомості про бідермайєр в його духовно-просвітницькій якості Високого бідермайєра.
  13. Романюк Л.Б. Музичне життя Станіславова другої половини XIX ст.: автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.01 / Л.Б. Романюк ; Львів. нац. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2007. — 19 с.
    Завантажити повний текст
    Вперше комплексно досліджено музичне життя Станіславова другої половини XIX – першої третини XX ст. як цілісного історико-культурного явища. До наукового обігу введено нові архівні документи, залучено значну кількість матеріалів тогочасної преси з метою відтворення об’єктивної панорами мистецького життя Станіславова досліджуваного періоду у всій її різноманітності. Висвітлено просвітницько-пропагандистську, освітню, виховну, концертну діяльність українських, польських та єврейських музичних громадсько-просвітницьких товариств Станіславова. Виявлено специфіку організації навчального процесу й багаторівневу систему музичної підготовки у навчально-виховних і спеціалізованих музичних освітніх закладах. Проаналізовано принципи музичного навчання й виховання у контексті мистецьких традицій регіону. Визначено основні тенденції музично-театрального життя Станіславова. Відтворено процес становлення й формування концепції діяльності та розвитку театральних товариств, наведено матеріали про гастрольні подорожі.
  14. Сидоренко В.Л. Гітарна традиція Львова як складова академічного народно-інструментального мистецтва України: автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / В.Л. Сидоренко ; Львів. нац. муз. акад. ім. М.В.Лисенка. — Л., 2009. — 16 с.
    Завантажити повний текст
    Розглянуто особливості львівської гітарної школи, що на етапі становлення поєднала національну мистецьку характерність з ознаками австрійського та польського бідермаєру. Встановлено, що подальший розвиток гітарної творчості відбувався в контексті утвердження професійної гітарної освіти (відкритя гітарних класів у спеціальних музичних закладах), а також розвитку комунікативних чинників, зокрема, концертно-гастрольної діяльності. Охарактеризовано гітарну творчість М. Скорика, О. Козаренка, Б. Котюка, Б. Фроляк, О. Герасименко, А. Андрушка, яку розглянуто на прикладах композицій періоду зламу XX – XXI ст., що посіло надійне місце в репертуарі українських і зарубіжних виконавців, що позиціонують у гітарній музиці на світових теренах і сприяють перспективі подальшого розвитку національної творчо-виконавської гітарної традиції.
  15. Сидоренко Л. В. Тенденції розвитку камерних вокально-інструментальних жанрів у творчості композиторів України та Польщі останньої третини ХХ – початку ХХІ століття (на матеріалі Львівської та Катовицької шкіл) : автореф. дис… канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Л. В. Сидоренко; Львів. Нац. музична акад.ім. М.В.Лисенка. – Л., 2009. – 16 c.
    Завантажити повний текст
    Висвітлено провідні тенденції розвитку камерних вокально-інструментальних жанрів у творчій практиці представників Львівської та Катовіцької композиторських шкіл останьої третини XX – початку XXI ст. Зазначено, що на зламі століть було осягнуто вершини духовної, професійної та особистісної зрілості, серед джерел творчої інтенції – пієтет перед добою романтизму, її поетикою, образно-емоційною сферою, багатством етнофольклорних витоків. Звернено увагу на індивідуальній специфіці інтерпретації спільного образно-семантичного поля, зумовленої самобутністю сучасного композиторського мислення, абсолютною концептуальною свободою та мовностилістичною незаангажованістю. Підкреслено естетичну відкритість західноукраїнської та польської національно-ментальних традицій, глибинність та системність культурних взаємин, інтенсивність асимілятивних процесів, що охоплюють широкий спектр європейських сфер впливу.
  16. Сітенко Т.В. Концертна діяльність польських піаністів у Києві (кінець XIX – початок XX ст.): автореф. дис. … канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / Т.В. Сітенко ; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2010. — 19 с.
    Завантажити повний текст
    Висвітлено зміст, обсяг і контроль концертних виступів польських піаністів у музичному житті Києва ХІХ – ХХ ст. Розглянуто концерти Й. Гофмана, Й. Слівінського, В. Ландовського, І. Падеревського, Л. Годовського, О. Міхаловського, Й. Турчинського. Проаналізовано репертуар польських піаністів, наведено характеристику індивідуальних якостей кожного з них, визначено рівень критичного та слухацького резонансу, а також розкрито що нового привніс кожен з митців у розвиток музичного життя Києва та як позначились їх виступи на становленні української піаністичної школи – виконавської та педагогічної. Розкрито роль гастрольної діяльності польських піаністів у розвитку не лише концертного, музичного та загальнокультурного життя Києва, але й в активізації інтеграційних процесів щодо входження міста до загальноєвропейського культурного простору.
  17. Сулім Р. А. М.Лисенко і Ф.Шопен у контексті українсько-польських культурних зв’язків : Автореф. дис… канд. мистецтвознав. : 17.00.01 / Р. А. Сулім; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. – К., 1999. – 20 c.
    Завантажити повний текст
    В усьому розмаїтті аспектів дослідження творчої діяльності фундатора української композиторської школи М.В.Лисенка проблеми його контактів з польською культурою не знайшли належного висвітлення. Дисертація розширює уявлення про значення творчості Ф.Шопена у формуванні естетичних поглядів М.Лисенка, у становлені його як композитора, піаніста і педагога. В огляді навчального, концертного і педагогічного репертуару Лисенка висвітлюється значне місце фортепіанних творів польського композитора. На підставі численних документальних свідоцтв (періодичних видань, архівних матеріалів, спогадів сучасників, листів М.Лисенка) розкриваються деякі особливості його сприйняття та інтерпретації шопенівських творів. Простежується динаміка функціонування музики Ф.Шопена в українській культурі долисенківського періоду. На матеріалі аналізу фортепіанних творів М.Лисенка виявляються спадкоємні зв’язки його композиторського стилю з традиціями шопенівського романтизму. Зазначені питання розглядаються як в аспекті розвитку основних тенденцій музичного мистецтва того часу, так і в широкому соціально-політичному та історико-культурному контексті міжнаціональних стосунків, що склались між Україною і Польщею у ХІХ столітті. В огляді українсько-польських взаємозв’язків більш детально висвітлюються проблеми польських контактів М.В.Лисенка, а також українських ремінісценцій у творчості Ф.Шопена. Процеси взаємодії двох національних культур вивчаються автором даного дослідження з позицій новітніх чи раніше не опублікованих праць істориків, культурологів, літературознавців.
  18. Сюта Б. О. Принципи організації художньої цілісності у творчості українських і польських композиторів 1970-х – 1990-х рр. : Автореф. дис… д-ра мистецтвознав. / Б. О. Сюта; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. – К., 2007. – 36 c.
    Завантажити повний текст
    Розглянуто актуальні питання сучасної композиторської творчості, багато з яких починають активно розроблятися та перебувають на стадії початкового наукового осмислення. Визначено домінантні принципи організації художньої цілісності у музиці як диференційні ознаки музичного тексто- та смислоутворення періоду 1970 – 1990-х рр. Виявлено їх ускладнення у кінці XX ст., що обумовлено усталенням постмодерних реалій, одночасним функціонуванням різних дискурсивних практик, загальним поширенням на сферу культури глобалізаційних процесів, утвердженням стильового плюралізму й еклектизму. Обгрунтовано шляхи виявлення за даних умов визначальних принципів організації художньої цілісності, актуальних для музичної творчості України та Польщі останньої третини XX ст. Запропоновано способи визначення найадекватнішого прочитування смислів твору, їх утілення у звуковому матеріалі, встановлення загальних закономірностей закодування/розкодування в ускладнених конструктивних рішеннях. Визначено основні принципи організації художньої цілісності, що найбільш продуктивні у музично-творчій практиці останньої третини XX ст. Простежено функціонування текстових взаємодій, культурної полілогічності, системної організації, співрозмірності та симетрії, фрагментаризму, шкал константних моделей.
  19. Чеченя К.А. Інструментальна музика в Україні другої половини ХVІ – середини ХVІІІ ст. і проблеми автентичності у виконавській культурі: автореф. дис… канд. мистецтвознав.: 26.00.01 / К.А. Чеченя ; Київ. нац. ун-т культури і мистец. — К., 2008. — 19 с.
    Завантажити повний текст
    Проведено дослідження музично-творчого процесу другої половини XVI – середини XVIII ст. (доробку композиторів і виконавських традицій в Україні) у жанрі інструментальної музики. Проаналізовано та систематизовано історичні джерела, що безпосередньо або опосердковано стосуються старовинної української музики. Розглянуто відповідний нотний матеріал: органні та лютневі табулятори та рукописні збірники, проаналізовано музично-теоретичні трактати й інші письмові джерела, а також пам’ятки усної народної творчості. Значну увагу приділено вивченню зразків образотворчого мистецтва, на яких зображено музичні інструменти та виконавці. Проаналізовано інструментальні твори, зроблено їх жанрову класифікацію та комплексне дослідження. Простежено взаємозв’язок українського та зарубіжного (польського та російського) музичного виконавства, розглянуто їх взаємовплив. Висвітлено питання ставлення православної церкви до інструментальної музики. Особливу увагу приділено вивченню музичних інструментів (зокрема, струнних), які побутували в Україні у даний історичний період, але з певних причин є малодослідженими (лютня, гуслі та гудок), розглянуто історію ансамблевої гри. Проаналізовано проблему автентичності в сучасній виконавській практиці (виконання старовинної музики у відповідній манері на інструментах, що побутували у досліджуваний історичний період). Спростовано хибну думку щодо маргінальності української інструментальної музичної культури. Наведено загальну характеристику музично-творчих процесів в інструментальному жанрі й обгрунтовано нові напрямки дослідження інструментарію, який побутував в Україні у XVI – середині XVIII ст.
  20. Янусь Н. В. Рецепція Роберта Бернса в Україні, Росії та Польщі : Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.05 / Н. В. Янусь; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. – Т., 2006. – 20 c.
    Здійснено комплексний аналіз сприйняття особистості та творчого доробку Р.Бернса українською, російською та польською читацькими аудиторіями. Проаналізовано різні форми рецепції (наукові праці, переклади, рецензії, відгуки, критичні зауваження, музичну рецепцію). Значну увагу приділено літературному перекладу як різновиду рецепції. Українські, російські та польські переклади порівняно між собою (як критерій відбору є синхронність), а також з оригіналом творів шотландського поета. Систематизовано літературно-критичні відгуки, які мали місце у трьох слов’янських країнах від початку XIX ст. до початку XXI ст. Висвітлено рецепцію творів шотландського поета у музиці шляхом типологічного аналізу пісенності та синестезії у вірші-пісні Р.Бернса та Т.Шевченка.