Книжкова вікторина за творами Анатолія Мокренка


Віртуальна виставка
до 85-річного ювілею

 

 

 

 

Анатолій Юрійович Мокренко – викладач нашої Академії від 1985 року, професор, народний артист України (1973), народний артист СРСР (1976), лауреат Шевченківської премії (1979), людина незвичайної долі.
Народився 22 січня 1933 року селі Терни Сумської області. На його дитинство припала і війна, і окупація, і розруха, і голод. Попри все, Анатолій Юрійович закінчив школу з золотою медаллю, а потім Київський політехнічний інститут (1956) з відзнакою. Сім років працював інженером-геологом. Водночас заочно навчався в Київській державній консерваторії імені П.І.Чайковського по класу вокалу у Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського. По закінченню консерваторії, повністю присвятив себе мистецтву – став солістом Оперної студії, згодом – солістом Державного академічного театру опери та балету УРСР ім. Т.Г.Шевченка (тепер Національна опера України імені Тараса Шевченка). У 1991–1999 роках був генеральним директором і художнім керівником Національної опери України.

Серед вихованців Анатолія Юрійовича – заслужені артисти України Михайло Кірішев, Володимир Опенько, Геннадій Ващенко, Михайло Нагорний, Анатолій Кобзар, Олександр Марчук, лауреати конкурсів вокалістів, солісти провідних театрів Андрій Гонюков, Олександр Мілєв, Сергій Скочеляс, Олег Мельниченко, Юрій Кудрявцев, Ігор Пономаренко.

Анатолій Юрійович – людина активної громадської позиції. Депутат двох скликань Київської міської ради. Один з фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Організатор багатьох конкурсів вокалістів. Актор кіно.
А ще – автор науково-художніх книг «У серці – рідна Україна» (1994 р.). та «Знайти себе» (2008). Пропонуємо Вашій увазі книжкову вікторину за цими творами.

Обкладинки книжок:
Мокренко, А. Ю. У серці – рідна Україна : Науково-художня книжка / А. Ю. Мокренко. – К. : Преса України, 1994. – 168 c.: фотоіл.
Мокренко, А. Ю. Знайти себе : автобіографічна повість / А. Ю. Мокренко. – К. : Преса України, 2008. – 95 c.: фотоіл.


1. Після закінчення школи Анатолій Юрійович подав документи у

1. Київську консерваторію

2. Київський політехнічний інститут

3. Одночасно у Київський політехнічний інститут й у Київську консерваторію

4. Харківське вище військове авіаційне училище

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь – 2. Київський політехнічний інститут.

«З тим я й поїхав до Києва. Подав документи до КПІ. Повернувся до дому. Надходить: «Ви зараховані на перший курс гірничого факультету».

Знайти себе. – С.47-48.


2. Вирішивши навчатись у консерваторії, Анатолій Юрійович мав бесіду з директором. З ким саме?

1. Костянтин Миколайович Михайлов

2. Абрам Михайлович Луфер

3. Олександр Гнатович Климов

4. Андрій Якович Штогаренко

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь – 1. Костянтин Миколайович Михайлов

«У перші дні навчального року я, як і належить, завітав і до консерваторії, що містилася неподалік від Львівської площі по вулиці Ворошилова (нині – Ярославів вал). Треба було вирішити питання і довідатись про вечірне відділення. Прийняв мене сам директор консерваторії Михайлов. Я щиро розповів йому про все до найменших подробиць…».

Знайти себе. – С.50.


3. Після вступу у консерваторію, Анатолій Юрійович був зарахований у клас

1. Дометія Гурійовича Євтушенка

2. Миколи Гавриловича Зубарева

3. Олександра Олександровича Гродзинського

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь – 1. Дометія Гурійовича Євтушенка.

«Уже в червні того ж 1956-го я почав свою трудову діяльність. Невдовзі успішно склав екзамени до консерваторії у клас Д. Г. Євтушенка, який тоді очолював кафедру сольного співу. Він знав про мене дещо. Двічі чув на студентських олімпіадах художньої самодіяльності, як і Зоя Гайдай. Щоправда, його клас приходив на заняття у першу половину дня, і я, не маючи змоги відвідувати уроки разом з усіма, перейшов до класу Миколи Гавриловича Зубарева – відомого колись баритона, на уроки якого я міг ходити увечері.»

Знайти себе. – С.68.


4. Який з предметів у консерваторій був найважчим?

1. Сольфеджіо

2. Фортепіано

3. Історія музики

4. Політична економія

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь – 2. Фортепіано.

«Окрім співу, треба було складати цілу низку предметів: сольфеджіо, гармонію, фортепіано, історію музики, ритміку, оперний клас і навіть політичну економію (!), яку я вивчав і в КПІ і від якої потім (все ж не без зусиль) пощастило відкараскатися. Найважче мені давалося фортепіано. Це була для мене справжня мука! Адже фортепіано як інструмент я побачив лише у вісімнадцять років, пальці мої не слухалися, а складати екзамени треба було. Тому доводилося висиджувати за інструментом десь у класі вечорами та у вихідні, хоча якихось успіхів тут я так і не зробив, і мені скоріше йшли назустріч, зважаючи на певні успіхи у співі.»

Знайти себе. – С.74.


5. Дебют на сцені Одеського театру опери та балету (1963) відбувся в спектаклі

1. «Царева наречена» (Грязной)

2. «Аїда» (артист хору)

3. «Севільський цирульник» (Фігаро)

4. «Євгеній Онєгін» (Онєгін)

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь 2. «Аїда» (артист хору)

«На той час я домовився якось у Києві з головним диригентом Одеської опери М. Покровським про свій дебют. Знову ж таки в улюбленій партії Грязного. А Одеса приваблювала мене після Києва найбільше, бо це – і Україна, з якої не хотілося їхати, і море – для душі і для голосу, і прекрасний театр з певними традиціями й гарною трупою. Прибув до Одеси, поселився в готелі, зачарований і містом, і морем, і театром. Згадав нашу подорож з В. Чубинським до Сухумі. Нервував: на сцені красеня театру я ще ніколи в опері не співав. Після репетиції (завтра – вистава) признався М. Покровському, що хвилююсь.

– А знаєте що? – каже М. Покровський. Сьогодні увечері гратимуть «Аїду». Одягніть костюм жерця і разом із хором побудьте на сцені – призвичаїтесь і до простору, і до зали з публікою, і до акустики. Я про це розпоряджуся. Я відчув щиру зацікавленість до мене і погодився. Загримували мене, накинули на плечі «леопардову» шкуру – й отак я дебютував.

А наступного дня співав партію Грязного».

Знайти себе. – С. 80-81.


6. Остання глава книги «У сердці – рідна Україна» називається «Японія: перші враження» та починається словами: «Японія? Мріяв дуже, але не сподівався побувати, бо, перефразовуючи Маяковського, я – співак, тим і цікавий… До оперного співу Японія не дуже прихильна. Немає там і оперних театрів».

Анатолій Юрійович побував у Японії як…

1. Турист.

2. Генеральний директор – художній керівник Національного академічного театру опери та балету України ім.Т.Шевченка.

3. Депутат Київської міської ради.

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь 2. Генеральний директор – художній керівник Національного академічного театру опери та балету України ім.Т.Шевченка.

«… Японія, як я розумів, країна загалом не вокальна, отже шансів туди потрапити співакові надзвичайно мало. Однак я все-таки побував там. Щоправда, не як співак, а як директор театру, яким став не так давно».

«У серці – рідна Україна». – С.143-144.


7. З особливою теплотою Анатолій Юрійович згадує часи, коли вже дорослим із своїми дітьми приїжджав до батьків, їхали до лісового урочища, на озеро, купалися, ловили рибу та раків, батько…

1. Варив рибну юшку

2. Смажив шашлики

3. Готував куліш

Дізнатись правильну відповідь

Правильна відповідь – 3. Готував куліш

«Щоліта, коли збиралася більшість, батько брав у радгоспі дві упряжки і, посадивши на них іще мaлих наших дітей, великою ватагою рушав по хорошій погоді традиційно до Крамарки – лісового урочища за чотири кілометри од села. Ліс там амфітеатром обступав мальовниче озерце, заросле осокою попід берегами, де старі верби аж до води нахиляли свої віти. На рівній трав’янистій місцині при березі розпрягали коней, вивантажували дітвору й розпалювали вогнище. Поки купалися, ловили рибу та раків, наш батько, як завжди, чаклував над кулішем, що духмяно кипів у великому казані. Верхи на конях старші катали дітей – по двоє, а то й по троє. Коли ж куліш умлівав, розкидали на землі величезний брезент, на якому лягали чи сідали смакувати оту козацьку їжу. То були незабутні пікніки.»

Знайти себе. – С.85.


* * *
Автобіографічні твори Анатолія Юрійовича, які ми радимо Вам прочитати або перечитати, містять багато цікавої інформації як про особисте життя, нелегке повоєнне дитинство, кар’єру, подорожі, пошуки життєвої правди під час випробувань, так й роздуми про роль пісні та оперного мистецтва, розповіді про друзів-митців.

 

Звертайтесь до бібліотеки! Чекаємо на Вас!