Кафедра старовинної музики

Створення 2000 року кафедри старовинної музики в Національній музичній академії України стало резонансною подією як у музичному житті Києва, так і України в цілому. На той час інтерес до музичної старовини у світі був уже давно укорінений. Зацікавленість докласичним, глибше – доренесансним мистецтвом виявилася в багатьох напрямах діяльності музикантів і джерелознавців: у віднайденні й каталогізації давніх музичних рукописів, серіях нотних видань, формуванні потужного напряму автентичного виконавства, створенні значної кількості новаторських наукових і методичних праць.

Інтерес до давньої музики, у тому числі духовної, довго стримуваний за радянської доби, з новою силою спалахнув у часи «відлиги» – 1960-ті роки. Невтомний діяч на ниві україністики професор Онисія Шреєр-Ткаченко здійснила першу спробу прояснити сторінки історії вітчизняного музичного мистецтва ХVІІ-ХVІІІ століть, відшукавши в архівах України й Росії нотолінійні рукописи з церковно-монодійними піснеспівами, кантами, партесними й хоровими концертами. Вони стали основою окремого розділу підручника «Історія української дожовтневої музики», посібника, навчальної «Хрестоматії».

У 1970-х роках в українському музикознавстві виділився окремий науковий напрям – музична медієвістика, зорієнтована на вивчення українського церковного співу кінця XVI -XVII століть. У подальшому його зміцненні ключову роль відіграла наукова й просвітницька діяльність однодумця і послідовниці Онисії Шреєр-Ткаченко – Ніни Герасимової-Персидської.

Професор спрямувала власні зусилля на реконструкцію зразків і наукове дослідження партесного концерту, що вивело історію вітчизняної музики на якісно новий рівень. Упродовж 1970-1980-х років Ніна ГЕРАСИМОВА-ПЕРСИДСЬКА видала дві монографії і два збірники творів із цієї тематики.

У 1990-х роках в Україні відбулися, в унісон з європейським світом, прогресивні зміни в освоєнні musicae antiquae. Протягом першого десятиліття української державності поступово перебудовувався соціокультурний простір і, частково, освітній процес. У Київській консерваторії активізувалися дослідження старовинної музики.

Посилення інтересу громадськості до музичної давнини збіглося з якісними змінами в Київській консерваторії. Вони сталися у царині виконавства: на фортепіанному факультеті з 1994 року запрацював клас клавесина під орудою Світлани Шабалтіної, з часом відкрилася асистентура.

Кафедру старовинної музики було створено 2000 року. Принципово нова стратегія її діяльності, розроблена завідувачкою Ніною Герасимовою-Персидською, пов’язує теорію й практику: музикознавці провадять виконавську діяльність, виконавці вдаються до науково-дослідної роботи.

Сидять (зліва направо): О. Шадріна-Личак, І. Чижик, Н. Герасимова-Персидська (завідувач кафедри),
О. Шевчук, С. Шабалтіна.
Стоять (зліва направо): Г. Гадецька, Л. Титаренко, Н. Фоменко, Ю. Ваш, Є. Ігнатенко, Н. Сікорська,
І. Кузьмінський, Н. Даньшина

Стартовою ланкою в музичній україністиці, як і раніше, є архівно-пошукова робота. Розширюються масштаби розвідок, реконструкції партитур, спектри аналізу музики. До сфери барокового співу належить і проблематика української духовної пісенності, ґрунтовно досліджена на основі багаторічних розвідок і численних джерел доктором мистецтвознавства, професором Юрієм Медведиком (науковий консультант – Н. Герасимова-Персидська).

Об’єктом наукового інтересу кількох викладачів і випускників консерваторії є церковний монодійний спів України ХVІ-ХVІІІ століть. Олена Шевчук постійно провадить архівні пошуки українських пам’яток монодії у сховищах різних країн (України, Росії, Литви, Польщі), є автором кількох десятків статей про церковний спів і його дослідників. Цю ж тематику розвивають її аспіранти й пошукачі Ольга Скоробогатова-Нечипорук, Вікторія Зінченко, Максим Сорочан та інші.

Знаменний спів (деякою мірою – і григоріанський хорал) ґрунтовно опрацьовує кандидат мистецтвознавства, доцент Ірина Чижик (викладає на кафедрах теорії і старовинної музики) – автор багатьох праць і розробленої нею науково-практичної методики освоєння монодії. Уже заявили про себе дисертаціями й науковими статтями її вихованці Олеся Прилепа, Ольга Кожан, Олексій Тулюк, Наталія Аріскіна та інші. Ірина Чижик очолила власну школу медієвістичних досліджень, у якій вітчизняна церковна монодія розглядається за мультидисциплінарними методиками на широкому східнослов’янському тлі.

Тривають контакти кафедри з хоровими колективами. їхнім куратором став, зокрема, диригент, заслужений діяч мистецтв України, професор Дмитро Радик. 2000 року розгорнуту програму української хорової музики презентували студенти його творчої майстерні в Київському національному університеті культури і мистецтв. 28 жовтня – 1 листопада 2011 року студентський хор НМАУ взяв участь у проекті кафедри хорового диригування, проведеному з ініціативи Євгена Савчука і Дмитра Радика: під орудою найкращих студентів факультету було виконано велику програму партесних концертів і мотетів, деякі з них прозвучали вперше.

Добрим знаком нашого часу є поступове повернення монодійних піснеспівів кінця ХVІ-ХVІІ століття до богослужіння, для якого їх було створено. Монодійний хороспів «виходить» і на естраду. Столичні хори «Київ» і «Кредо» видали окремі зразки української монодії (розшифровка й реконструкція О. Шевчук). Реконструкція ірмосу XII століття (здійснена у співпраці з колегами) дозволила маестро Миколі Гобдичу реалізувати амбітний аудіопроект хору «Київ» «1000 років української духовної музики».

Найдавнішу монодійну традицію католицької церкви – григоріанський спів, а також латинську літургіку веде на історико-теоретичному факультеті кандидат мистецтвознавства, доцент Ольга Зосім – єдиний у НМАУ фахівець, дипломований з музикознавства і класичної філології (латинська й давньогрецька мови).

Західноєвропейській музиці від Аре нова до бароко й класицизму присвячено наукові праці як самої Ніни Герасимової-Персидської, так і її учениць: Катерини Берденникової (1970-2006), Тетяни Бринь, Юлії Ваш, Наталії Фоменко і Галини Омельченко-Агайкухі.

Тематика наукових досліджень кафедри сягає сучасності. Це визначається передусім універсалізмом наукових інтересів Ніни Герасимової-Персидської – автора низки праць про музику сьогодення. Одним із провідних напрямків діяльності кафедри стало автентичне виконавство. Магістральний вектор визначається виконанням західноєвропейської музичної спадщини.

Під проводом професора Світлани ШАБАЛТІНОЇ здійснюється навчання гри на клавесині. Завдяки високим його результатам можна говорити про формування у НМАУ клавесинної школи, добре відомої в Україні та за її межами. Сфера впливу клавесинного виконавства розширилася на початкові й середні музичні навчальні заклади, де введено дисципліну «Гра на клавесині».

Розвиток виконавської традиції кафедри полягає також у розширенні кола інструментів, їхньому об’єднанні в ансамблі. Починаючи з 2006 року, барокову музику віртуозно виконує струнний квартет «Perola Barroca», який виступає спільно з клавесиністкою, викладачем Ольгою Шадріною-Личак. Дякуючи зв’язкам із зарубіжними колегами НМАУ отримала в подарунок бароковий орган, клавесин фірми «Bizzi» та барокову скрипку.

Опановується й західноєвропейське вокальне докласичне мистецтво, до чого причетні здебільшого випускники диригентсько-хорового факультету. На початку діяльності кафедри спеціальний курс сольного співу «акордно» провела випускниця НМАУ Тетяна Польт-Луценко, котра стажувалася у швейцарській Schola Cantorum Basiliensis (SCB), осягаючи принципи середньовічного, ренесансного та барокового співу. Наталія Кравченко (Верхняцька), також диригент за фахом, перейняла від попередниці естафету співацької спеціалізації, розробивши власну методику розвитку голосу. Вона викладала диригентам і вокалістам практичні курси «Теорія і методика старовинного вокалу» та «Вокальний ансамбль старовинної музики» (до 2009 р.).

Студентка історико-теоретичного факультету Галина Омельченко-Агайкухі, яка досліджує сольний європейський спів XVIII століття, опанувала відповідну співочу техніку і в 2007-2011 роках виконувала барокові вокальні твори в супроводі клавесиністок кафедри. Подальші перспективи вокального напрямку пов’язані з випускницею диригентсько-хорового факультету та аспірантури кафедри старовинної музики Наталією Хмілевською-Даньшиною, котра досліджує старовинний вокал науково та практично. Студентський ансамбль ренесансного співу «Vox animae», створений нею 2009 року, став постійним учасником низки концертів на кафедрі та різних концертних майданчиках в Україні й за кордоном.

Просвітницька робота – це постійне проведення лекцій-концертів під гаслом «Філармонія старовинної музики» за незмінної участі лектора-музикознавця Ганни Гадецької.

Інший напрямок розвитку автентичного виконавства на кафедрі суто національний (кобза Остапа Вересая, бандура Георгія Ткаченка, торбан Відорта, ліра, скрипка), так мало представлений у вищих музичних закладах. Його очолював етноінструментознавець, майстер кобзарської співогри Володимир Кушпет. Було введено дисципліну «народна скрипка», гри на якій навчав випускник НМАУ, відомий скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук. Кафедра культивувала українське інструментальне музикування кілька років.

Аналітичні й творчі здобутки колективу всебічно розкриваються на науково-практичних конференціях, які провадяться кафедрою щовесни й набувають міжнародного статусу завдяки участі колег із різних країн. Працівники кафедри, в свою чергу, презентують результати своїх наукових досліджень на конференціях у зарубіжних країнах (Австрія, Італія, Німеччина, Польща, Сербія, США, Росія, Франція та ін.).

Протягом десятиліття кафедра підготувала вісім наукових збірників серії «Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського». Проблематика праць охоплює три сфери – україністику, історію і теорію зарубіжної музики та виконавство; також досліджуються педагогічні й методичні аспекти.

На історико-теоретичному факультеті кафедра є випускаючою і здійснює підготовку студентів різних кваліфікаційних рівнів (бакалаври, магістри, спеціалісти), аспірантів і пошукачів, докторантів. Навчальні дисципліни кафедри викладаються для студентів усіх факультетів. Розроблено низку авторських курсів. У Ніни Герасимової-Персидської це кілька панорамних музично-аналітичних презентацій: «Історія і теорія європейського багатоголосся» для студентів історико-теоретичного факультету, «Історія європейського музичного мислення (Середньовіччя, Ренесанс, Бароко)» для асистентів-стажистів, «Теорія і практика сучасної музики (друга половина XX початок XXI ст.)» для аспірантів та «Еволюція художніх стилів у мистецтві» для магістрів усіх факультетів.

Олена Шевчук викладає студентам оркестрового факультету курси «Музична орнаментика» і «Розшифровка табулатур». Для піаністів призначено теоретично-практичні курси Світлани Шабалтіної («Ознайомлення з клавесином», «Музична орнаментика», факультатив «Клавесин»), Ольги Шадріної-Личак («Генерал-бас»), Євгенії Ігнатенко («Клавірна музика Ренесансу та Бароко»), котра також викладає «Хорову музику Ренесансу та Бароко» й «Українське музичне бароко» у диригентів-хоровиків.

Особливе значення має ряд дисциплін, уведених для студентів історико-теоретичного факультету. «Латинська літургіка» і «Григоріанський хорал» (О. Зосім), «Православна літургіка», «Текстологія і палеографія» (О. Шевчук), «Європейські музичні нотації» (О. Зосім та О. Шевчук). Такий комплекс дає можливість майбутнім фахівцям здобути багатопрофільні знання й застосовувати їх відповідно до власних інтересів і запитів науки.

До 2002 р. цей курс викладала Т. Бринь.

На цьому ж факультеті у 2005 – 2006 рр. К. Берденникова читала авторський курс «Зміст і символіка хорової творчості Й.С. Баха».

У навчальному плані ІТФ декілька років було передбачено курси «Давньоукраїнська церковна монодія», «Українська сакральна монодія».

Виняток становить короткочасний приїзд до Києва московської клавесиністки Г. Мієсерової, яка дала студентам-піаністам кілька порад щодо гри на клавесині.

Тоді Т. Дюссо приймала випускні іспити на фортепіанному факультеті консерваторії.

Йшлося про професора С. Шабалтіну.

Головною особливістю історично інформованого виконавства вважається використання оригінальних інструментів (або їхніх копій), які відповідають часу створення музики.

Результати діяльності кафедри засвідчують, що в НМАУ сформовано школу дослідників і виконавців старовинної музики. У її діяльності інтегруються музичні культури Сходу й Заходу, зміцнюються зв’язки музикознавства і виконавства, постійно втілюються на практиці результати джерелознавчих пошуків і теоретичних узагальнень, виховуються молоді ентузіасти musicae antiquae.

Олена Шевчук

* * *

Клас клавесина

Історія класу клавесина НМАУ імені П.І. Чайковського почалася 1994 року. Тоді навесні у Києві відбувся міжнародний музичний фестиваль «Україна і світ Бароко», присвячений старовинній музиці. І хоча він був дещо завчасним (насамперед, бракувало зацікавленої аудиторії, обізнаної з особливостями виконавства на старовинних інструментах), саме цей форум дав поштовх до появи класу клавесина. Так відкрилася абсолютно нова спеціальність, яка до того в Київській консерваторії не викладалася ніколи.

На одному з концертів фестивалю у виконанні Ельжбєти Стефаньської (Польща), Світлани Шабалтіної (Україна), Вольфа Дітріха Нойперта (Німеччина) і Київського камерного оркестру (диригент Айдар Торибаєв) прозвучали клавірні концерти Йоганна Себастьяна Баха на клавесинах фірми «J.C. Neupert», була присутня відома французька піаністка Терез Дюссо. Саме вона порадила тоді керівництву фортепіанного факультету заснувати в консерваторії клас клавесина з огляду на наявність належного фахівця у цій галузі. Ідею відразу підтримали завідувачі кафедр – професори Олександр Снєгірьов та Ігор Рябов, що стало щасливим збігом обставин для введення факультативу гри на клавесині при кафедрі спеціального фортепіано.

Історичний контекст для появи нової спеціальності виявився найсприятливішим. Адже з проголошенням Україною незалежності виникла можливість вільного спілкування з музичним світом. На той час у Європі та США так зване історично інформоване виконавство досягло розквіту. Хоча в Україні професійна зацікавленість цим напрямом музикування з явилася трохи пізніше, все ж вітчизняні музиканти вже потребували кваліфікованих клавесиністів, які б володіли специфікою гри на інструменті та мали практичні навички з розшифровки генерал-басу.

Засадничими у становленні київського клавесинового класу виявилися зустрічі, майстер-класи й спільні виступи з визначними європейськими виконавцями. Важливою стала школа відомої польської виконавиці Ельжбєти Стефаньської. Традиції легендарної Ванди Ландовської відкривали для Києва її «внучаті» учні – професори Варшавської академії Лєшек Кєндрацький і Влодислав Клосевич. Французьку клавесинову традицію представляли Югетт Дрейфюс, Олів’є Бомон, Алін Зільберайх, Бенжамен Алар (Франція), Марек Топоровський (Польща), Рейнут Тепп (Естонія). Італійський клавесиновий стиль – Крістофер Стембрідж (Англія-Італія), Олена Бурундуковська (Росія), Бернхардт Біллетер (Швейцарія). Німецьку традицію – Андреас Штаєр, Крістіна Шорнсхайм (Німеччина), Жак Огг, Тетяна Логінова-Беттенхаузен (Голландія), Зігберт Рампе (Німеччина-США), Акіро Хіробаяші (США), Кетіл Хаугсанд (Норвегія), Міклош Шпаньї (Угорщина-Фінляндія), Аніко Хорват (Угорщина), Олексій Любимов (Росія).

Згодом факультативні заняття з клавесина для деяких студентів стали головною сферою їхніх професійних зацікавлень. У 1997 році було відкрито клавесинну асистентуру-стажування, де вони отримали можливість удосконалювати й поглиблювати майстерність.

Поява 2000 року кафедри старовинної музики сприяла динамізації розвитку клавесинового класу. Ідея завідувачки кафедри академіка Національної академії мистецтв України, доктора мистецтвознавства, професора Ніни Герасимової-Персидської поєднати теоретичний і виконавський напрями створювала актуальний синтез науки і практики.

Клас клавесина (зліва направо): Є. Ігнатенко, С. Шабалтіна, Е. Стефанська, Т. Довгаль, Г. Гадецька,
Н. Сікорська, З. Пільх, В. Турна, О. Шадріна-Личак

Постійне зростання професіоналізму виконавців київської клавесинної школи дозволяє багатьом її випускникам продовжувати навчання у престижних європейських центрах старовинної музики. Так, легендарну Schola Cantorum Basiliensis у Швейцарії закінчила Марія Морозова, Вищу школу музики у Фрайбурзі – Олександра Копань, Тулузьку і Паризьку консерваторії – Тетяна Довгаль. 2005 року диплом Страсбурзької консерваторії (за фахом «клавесин») здобула Ольга Шадріна-Личак, нині – старший викладач кафедри старовинної музики НМАУ. Сьогодні вона читає авторський курс із генерал-басу.

Відтворити історію становлення класу клавесина неможливо без згадки про інструменти, на яких проходило навчання. 1994 року в Києві було лише кілька інструментів фірм «Lindholm», «Neupert», «Amer», придбаних ще в НДР. Вони не давали змоги відчути весь спектр яскравого, різноманітно барвистого звучання справжніх майстрових клавесинів ХVІ-ХVІІІ століть. Перший справжній інструмент – копія франко-фламандського клавесина, побудована з матеріалів і за технологією французького ательє «Ducornet» київським майстром Дмитром Титенком, – з’явився лише 1998 року. Цей клавесин НМАУ імені П.І. Чайковського подарували швейцарський фонд «Рrо Helvetia» і клавесиніст, органіст і дослідник Бернхардт Біллетер, який і представив інструмент у Києві. 2001 року цей же швейцарський фонд (у рамках великого проекту «Schola Cantorum Basiliensis» в гостях у НМАУ») подарував копію французького дво-мануального клавесина XVIII століття, виготовлену сучасним італійським майстром Гвідо Біцці. Пізніше до двох клавесинів додався ще орган «Walker».

Наявність подібних інструментів значно прискорювала оволодіння новою спеціальністю та уможливлювала спільні концертні виступи київських клавесиністів із визнаними західними колегами. Ці проекти стали значущим етапом у розвитку вітчизняного клавесинного мистецтва. У Національному будинку органної і камерної музики (2005 р.), Національній філармонії України (2009 р.) пролунали подвійні, потрійні і четверний клавірні концерти Йоганна Себастьяна Баха. У вересні 2011-го відбувся концерт із московськими клавесиністами.

Поступово для професійних виконавців-клавесиністів, випускників асистентури-стажування, природною необхідністю виявилася й науково-дослідна робота. Так, 2011 року Ольга Шадріна-Личак успішно захистила кандидатську дисертацію «Безтактова прелюдія як репрезентант французького клавесинного стилю XVII – початку XVIII століття: аспекти виконавського прочитання», наразі працюють над кандидатськими дослідженнями й інші виконавці – випускниці клавесинної асистентури-стажування Наталія Фоменко та Наталія Сікорська, фортепіанного факультету Любов Титаренко Діяльність кафедри старовинної музики змінила ставлення до історично інформованого виконавства як у Києві, так і в Україні. Багато в чому це відбулося завдяки організованій на кафедрі філармонії старовинної музики. Ідея створення «свого» простору, який збирав би зацікавлених виконавців, а головне – став постійною адресою для всіх небайдужих до старовинної музики, втілилася практично одразу. Фойє Малого залу НМАУ імені П.І. Чайковського за 12 років перетворилося на звичне місце проведення подібних концертів. Згодом така філармонія виникла у Дніпропетровську (2007 р.) в музеї «Літературне Придніпров’я», де концерти старовинної музики влаштовує Олександр Панаскін – випускник клавесинної асистентури-стажування. Поступово до виступів клавесиністів додалися й інші – вокалісти (Н. Кравченко, Г. Омельченко, Н. Хмілевська зі своїм ансамблем «Vox animae»), інструментальний ансамбль «Perola barroca». Поширилась також практика спільного музикування зі студентами інших кафедр – флейтистами класу народного артиста, професора Олега Кудряшова, органістами класу заслуженого діяча мистецтв України, професора Галини Булибенко, струнниками та вокалістами.

Слухання такої музики практично ніколи не обходиться без коментарів – авторських, дослідницьких, виконавських, що стають важливими чинниками для розуміння музичного твору. Постійною ведучою концертів філармонії старовинної музики є музикознавець Ганна Гадецька (старший викладач кафедри теорії та історії культури, співробітник кафедри старовинної музики).

Особливе місце у програмах філармонії старовинної музики посіли Різдвяні концерти, які стали театралізованими костюмованими дійствами, що поєднують виконання музики, гру в «епоху», танці, шаради, надаючи змогу поринути в особливий багатовимірний простір. Концерти кафедри старовинної музики, які певною мірою відновили відомі «Історичні концерти» у Київській консерваторії першої половини XX століття, виконують важливу комунікативну функцію, пробуджуючи зацікавленість культурою минулого.

Музиканти кафедри сьогодні постійно концертують у Європі та, що особливо важливо, в Україні – у Львові (Фестиваль давньої музики), Сумах (фестиваль «Bach-fest»), Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Глухові, Харкові, Житомирі, Кривому Розі.

Невелика за часом історія існування класу клавесина в Національній музичній академії України довела, що його поява була цілком закономірним і визначним етапом тих сучасних культурно-інтеграційних процесів, що протягом останнього десятиліття відбуваються у вітчизняному мистецтві. Можливість активної взаємодії з найкращими світовими виконавцями, дослідниками, музичними майстрами, спільні культурно-просвітницькі акції, ініційовані клавесиністами, дозволяють усвідомити потужні перспективи даної спеціальності та слугують запорукою перетину і зв’язку часів, що так важливо для мистецтва сьогодення, а особливо – для майбутнього!

Світлана Шабалтіна, Ганна Гадецька