Кафедра оперної підготовки та музичної режисури

Кафедра оперної підготовки та музичної режисури НМАУ протягом 75-ти років є провідним осередком виховання висококласних кадрів вітчизняного музичного театру. Безперервна спадкоємність традиції пов’язує її з витоками київської вокальної школи, біля яких стояли видатні співаки, досвідчені майстри оперної сцени Марія Алексєєва-Юневич, Камілло Еверарді, Етторе Гандольфі.

Передумови формування такого осередку були закладені ще діяльністю оперних і драматичних класів мистецьких навчальних закладів Києва, які передували появі консерваторії – музичного училища ІРМТ, школи Станіслава Блуменфельда, Музично-драматичної школи Миколи Лисенка тощо. Педагоги часто включали до своїх планів постановки уривків із опер світової та української класики, презентовані широкому загалу «оперні вправи» ставали подією театрального життя міста. Дуже популярними були творчі вечори за участю відомих оперних співаків. Кожен такий вечір був своєрідним майстер-класом викладача, який демонстрував свої уміння підготувати талановитого співака-актора.

Одразу ж після відкриття консерваторії у 1913 році провідні педагоги розробляли експериментальні навчальні програми з вокалу, оперного класу, ансамблевої техніки, хореографії і танцкласу.

Визначна роль у становленні оперного класу належить першим професорам Київської консерваторії Василю Цвєткову (1870-1933), його дружині Олені Цвєтковій (1872-1929), Олександрі Шперлінг (1868-1943).

Відомий російський бас Василь Цвєтков, один із провідних солістів Большого театру, майже тринадцять років із дня заснування Київської консерваторії був її професором. Олена Цвєткова – сопрано приватної оперної трупи Сави Мамонтова – майже десять років очолювала оперний клас у консерваторії і Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Погляди іменитих колег-педагогів поділяв і видатний композитор Рейнгольд Глієр, який протягом шести років був ректором консерваторії і як диригент очолював оперний клас.

Відома оперна співачка Олександра Шперлінг була професором Київської консерваторії, підготувала відомих оперних співаків, серед інших – Наталю Шпіллер. Понад 10 років вона керувала оперним класом. Уривки з опер у виконанні студентів демонструвалися при переповнених залах, а вистави за участю студентів відбувалися в оперному театрі. Наприкінці 1920-х – у середині 1930-х років ставилися: «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова, «Дон Жуан», «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта, «Віндзорські кумоньки» Отто Ніколаї, «Долина» Ежена д’Альбера, «Продана наречена» Бедржиха Сметани, «Мадам Баттерфлай» і «Богема» Джакомо Пуччіні. Диригували виставами метри тогочасної музичної культури Валеріан Бердяєв, Лев Брагинський, Володимир Дранишников, Микола Малько, Олександр Орлов, Арій Пазовський, Іван Палицин. Режисерами були відомі майстри Михайло Донець, Олександр Колодуб, Володимир Манзій, Микита Чемезов.

Олена Муравйова

Насправді взірцевим професором оперного класу в Київській консерваторії можна назвати заслуженого діяча мистецтв України Олену Муравйову (1867-1939). «Вона була митцем-педагогом у найвищому розумінні цього слова, тобто гармонійно поєднувала музичне виховання з майстерністю в роботі з голосами», – під цими словами відомого актора, співака й викладача вокалу Дометія Євтушенка, мабуть, охоче підписався би будь-хто із численних учнів Майстрині. Показово, що педагог не обмежувала своїх вихованців рамками звичних зразків оперного жанру й добре опрацьованої камерно-вокальної класики – саме вони були серед перших інтерпретаторів новітніх творів українських композиторів, перебуваючи, таким чином «на вістрі» тогочасного мистецького процесу.

Однією з перших Олена Муравйова увійшла до складу професорів Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка, з 1920 до 1939-го працювала як професор та завідувачка кафедри сольного співу Київської консерваторії, виховала плеяду видатних оперних співаків, серед яких Зоя Гайдай, Іван Козловський, Лариса Руденко та інші.

Разом із відомими професорами Феліксом Блуменфельдом та Олександром Орловим Олена Муравйова розробила план підготовки оперних співаків. За роки невпинної праці сформувалася своєрідна послідовність процесу роботи: «Педагог-вокаліст із своїм студентом, якого він виховав та навчив, проходить і закріплює всі технічні й художні особливості партії. Після цього він передає його в повне розпорядження диригентові. Лише після роботи з диригентом студент переходить до режисера».

Фелікс Блуменфельд

Фелікс Блуменфельд вимагав від студентів-співаків знання всієї оперної вистави, виховував у них самостійність, уміння чути оркестр, хор, колегу в ансамблі, бути в гущі подій архітектоніки спектаклю. А диригент оперної студії Олександр Орлов наполягав на вивченні не лише уривків з опери, а й цілої партитури.

У 1937 році в консерваторії створили окрему кафедру оперної підготовки, завідувачем якої став відомий диригент Володимир Пірадов (1892-1955). До роботи були залучені найкращі музиканти: диригенти Макар Гончаров, Гліб Таранов, Оскар Сандлер; режисери Олександр Колодуб, Юхим Лішанський, Микита Чемезов; концертмейстери Ніна Скоробагатько, Розалія Ельвова; хормейстер Микола Тараканов. А після відкриття при консерваторії оперної студії, коли нарешті з’явилася «можливість шліфування всебічних артистичних даних співака, що готується до великої оперної сцени», кафедра почала функціонувати як цілісний самодостатній навчально-практичний комплекс із підготовки фахівців музичного театру.

Володимир Пірадов

Володимир Пірадов навчався у Тбіліській консерваторії. Педагогічну діяльність розпочав 1937-го, протягом восьми років очолював Київський оперний театр, майже два десятиліття – з 1938 до 1953-го був диригентом оперного класу та оперної студії Київської консерваторії, з 1937 до 1941 року завідував кафедрою оперної підготовки.

Висококласний музикант розумів, що з відкриттям Оперної студії-театру розпочинається новий етап у підготовці оперних співаків. Не випадково на афіші з’являються нові опери українських композиторів – «Марина» Германа Жуковського за однойменною поемою Тараса Шевченка, у якій взяли участь майбутні провідні співаки Лариса Руденко та Павло Кармалюк, антифашистська опера Оскара Сандлера «Ельза Штраус». Сам же маестро разом із режисером Юхимом Лішанським поставив опери «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського та «Казки Гофмана» Жака Оффенбаха.

Юхим Лішанський також був одним із фундаторів кафедри і передавав учням досвід режисера. Випускник студії МХАТ імені Євгена Вахтангова, він протягом творчого життя реалізував творчі принципи Євгена Вахтангова, Костянтина Станіславського, Леся Курбаса. У постановках класичного й сучасного репертуару митець відстоював принцип реалістичного трактування образів, сприяв точному відтворенню задуму композитора. Вихованець Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка Олександр Завіна (1906-1995) працював режисером багатьох театрів, був режисером оперної студії (з 1949 р.), завідував кафедрою оперної підготовки консерваторії (1961-1973 рр.). Він ініціював постановки опер українських композиторів, особливо виразно інтерпретував народні сюжети, колоритні національні образи тощо.

Олександр Колодуб

Підготовці кадрів оперних співаків присвятив життя відомий оперний співак, режисер, сценограф, педагог Олександр Колодуб (1900-1994). Після навчання у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка (хормейстерський відділ), Українській академії мистецтв і Київській консерваторії (клас вокалу Е. Гандольфі та М. Чистякова) він багато років співав у Харківському та Одеському оперних театрах, як художник оформив дев’ять вистав. Цікаво, що деякі з них («Наталка Полтавка» М. Лисенка) донині зберігаються у репертуарі Оперної студії.

Період 1946-1958 років став новим етапом розвитку кафедри оперної підготовки. Тоді у її складі були диригенти Володимир Пірадов, Веніамін Тольба (1909- 1984) прийшов на роботу до консерваторії з оперного театру вже досвідченим постановником спектаклів. На першому плані у нього завжди була партитура, завдання чіткого розкриття авторського задуму. Він обожнював співацький голос, домагався поєднання музики і сценічної дії в кожній мізансцені, цінував акторські обдаровання співаків. Посівши місце головного диригента Оперної студії, митець створював вистави, які вирізнялися високим професіоналізмом, чудовою образною палітрою, яскравою сценічністю.

У повоєнні роки досить гостро постала проблема добору нового репертуару, формування трупи, творчих і технічних підрозділів студії. На невеликій сцені, не пристосованій до показу масштабних оперних полотен, було важко втілювати твори з хором, мімансом, балетом, оркестром. Хоча, до честі Веніаміна Тольби, йому вдавалося знайти і в таких умовах оригінальні образно-сценічні рішення.

Як відзначав пізніше відомий український диригент Іван Гамкало, «спектаклі оперної студії, якою керував В.С. Тольба, завжди були музичним святом, викликали захоплення багатьох видатних музикантів – гостей Києва – і користувались популярністю в місті. Причина успіху вистав студії – “Весілля Фігаро”, “Чарівної флейти”, “Директора театру” В.А. Моцарта, “Майської ночі” М. Римського-Корсакова, “Євгенія Онєгіна” і “Іоланти” П. Чайковського, “Запорожця за Дунаєм” (в авторській редакції) С. Гулака-Артемовського, “Ноктюрна” М. Лисенка, “Молодої гвардії” Ю. Мейтуса та ін. не тільки в тому, що цих вистав не було в репертуарі оперного театру, а в першу чергу в їх високій культурі та безпосередності виконання молодими голосами».

Веніамін Тольба

Чудовий педагог, Веніамін Тольба дав путівку на велику сцену видатним оперним співакам, які стали гордістю вітчизняної і світової музичної культури. Дмитро Гнатюк, Євгенія Мірошниченко, Євген Червонюк, Світлана Данилюк, Марія Стеф’юк, Андрій Кікоть, Віра Любимова, Клавдія Радченко, Елеонора Томм, Михайло Шевченко, Анатолій Ріхтер виявилися гідними учнями великого вчителя.

І от спеціально збудоване нове приміщення студії на 800 місць у 1957 році відкрилося оперою Віталія Кирейка «Лісова пісня», поставленою Олександром Колодубом разом із диригентом Яковом Карасиком і художником Дмитром Кульбаком. Досконалості й довершеності вистави сприяли також яскраві образи, створені тоді ще зовсім молодими співаками Діаною Петриненко і Нінеллю Ткаченко, Михайлом Раковим, Анатолієм Мокренком, Ларисою Остапенко.

З 1960 року студія, не втрачаючи значення навчального експериментального майданчика підготовки вихованців консерваторії, почала функціонувати як театр, що вже мав трупу солістів, хор, оркестр, балет, допоміжні цехи. Щороку на афіші з’являлися нові оперні вистави, які значно розширювали творчий діапазон колективу, перетворювали його на справжній професійний мистецький організм. «Катерина» Миколи Аркаса, «Ноктюрн» Миколи Лисенка, «Іспанська година» Моріса Равеля, «Розумниця» Карла Орфа, «Фауст» Шарля Гуно, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Продана наречена» Бедржиха Сметани, «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова, «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського, «Кармен» Жоржа Бізе, «Приборкання норовливої» Віссаріона Шебаліна, «Повість про справжню людину» Сергія Прокоф’єва, «Паяци» Руджеро Леонкавалло, «Травіата», «Ріголетто» Джузеппе Верді, «Любовний напій» Гаетано Доніцетті – ось далеко не повний перелік вистав, які були втілені на сцені Оперної студії.

Коли 1969 року на вокальному факультеті відкрилася спеціаліза¬ція студентів з музичної комедії, було успішно здійснено постанов¬ки таких популярних оперет, як «Летюча миша» Йоганна Штрауса, «Моя чарівна леді» Фредерика Лоу, «Корневільські дзвони» Робера Планкетта, «Весілля в Малинівці» Олексія Рябова, «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана.

На початку 1970-х років до складу кафедри увійшли диригенти Лев Горбатенко, Віктор Здоренко, Едуард Сенько, Георгій Стрілецький, режисер Валентин Щоголев. З 1983 року кафедрою оперної підготовки керує видатний співак і режисер Дмитро Гнатюк, який здійснив яскраві постановки «Фауста» Шарля Гуно (диригент Л. Горбатенко), «Запорожця за Дунаєм» у редакції Георгія Майбороди (диригент В. Здоренко). Поновили також опери «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні та «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта (диригент обох Л. Горбатенко).

Наприкінці XX – початку XXI сторіч навчальний заклад вступив у новий етап розвитку. У 1997 році здійснено перший набір студентів за фахом «режисер музичного театру» за денною формою навчання. Нова спеціалізація дає можливість зосередити увагу на комплексному розширенні базових знань студентів, адже туди приймаються особи з вищою та середньою спеціальною музичною освітою.

Кафедра оперної підготовки та музичної режисури академії залучає до викладацької діяльності досвідчених постановників-практиків, які б не лише навчали майбутніх режисерів усвідомлювати специфіку такого складного жанру, але налаштовували молоду зміну на органічне поєднання досягнень класичної опери з творчим пошуком, з урахуванням цінних надбань сучасного музичного театру. Сцена оперної студії перетворюється на експериментальний стартовий майданчик, де молоді постановники втілюють у життя свої оригінальні проекти. Це й новітні прочитання класики («Кармен» Ж. Бізе і «Паяци» Р. Леонкавалло, «Ріголетто» Дж. Верді, «Іоланта» П. Чайковського, «Алеко» С. Рахманінова, «Любовний напій» Г. Доніцетті), і звернення до малознаних на вітчизняній сцені творів («Служниця-пані» Дж.Б. Перголезі, «Шлюбний вексель» Дж. Россіні, «Директор театру» В.А. Моцарта, «Іспанська година» М. Равеля, «Розумниця» К. Орфа, «Дзвіночок» Г. Доніцетті, «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, «Віра Шелога» М. Римського-Корсакова), і редакторських версій («Орфей і Евридіка» К.В. Глюка в редакції Г. Берліоза), і, подеколи, перші сценічні версії сучасних партитур («Телефон» Дж.К. Менотті, «Палата № 6» В. Зубицького, «Стійкий олов’яний солдатик» С. Баневича) тощо.

Започатковану 1980 року втіленням опери Георга Фрідріха Генделя «Дейдамія» (режисер Р. Ейзер, диригент Л. Горбатенко, художник І. Несміянов) лінію практичного творчого співробітництва з провідними мистецькими навчальними закладами Європи продовжила спільна з Гілдхоллською академією музики і драми (Лондон, Велика Британія) постановка опери Бенджаміна Бріттена «Поворот Гвинта» (квітень 2005 р., режисер С. Медкаф, диригент І. Андрієвський).

Спеціалізацію «режисура музичного театру» було створено на кафедрі насамперед тому, що тут роками відпрацьовувалася методика підготовки оперних співаків, а також існувала чудова матеріальна база: навчальний театр-студія із залою, чого не має жоден аналогічний навчальний заклад України, професійний хор, оркестр, балет, трупа солістів, обладнана технікою сцена, декораційний, монтувальний, костюмерний, освітлювальний, бутафорський цехи, група обдарованих і досвідчених диригентів, режисерів, концертмейстерів.

На сьогодні навчальний процес на кафедрі забезпечують один академік Академії мистецтв України, один Герой України, чотири професори, дев’ять народних артистів України, два лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка, чотири заслужених діяча мистецтв України, п’ять доцентів, одинадцять викладачів і одинадцять концертмейстерів. Переважно це відомі музиканти, режисери, художники, артисти, які своєю працею звеличують вітчизняну музично-театральну культуру.

Сидять (зліва направо): П. Ільченко, І. Нестеренко, Д. Гнатюк, В. Рожок, (завідувач кафедри),
А. Паламаренко, О. Кравченко, С. Шутько, І. Даць;
Стоять: 2-й ряд (зліва направо): О. Касьянова, Н. Ніколаєва, В. Бондарчук, Г. Тітова, В. Рацюк,
Т. Терлецька, Л. Моспан-Шульга;
Стоять: 3-й ряд (зліва направо): М. Гамкало, Е. Сенько, З. Кравченко, В. Сніжко, В. Богомаз, Ю. Поліщук,
Н. Пожарська, А. Кульбаба, С. Голубничий, Л. Леванова, Л. Канюка.

З 2006 року кафедру оперної підготовки та музичної режисури очолює доктор мистецтвознавства, професор, народний артист України Володимир Рожок.

Володимир Рожок

Багатий творчий досвід, здобутий під час роботи у Національній опері України, митець успішно передає студентам, магістрантам і асистентам-стажистам, свідченням чого є численні вистави, створені ними на сцені Оперної студії. Серед наукових зацікавлень професора – дослідження актуальних проблем диригентської творчості й музичного виконавства, зокрема й у галузі музичного театру.

Дмитро Гнатюк

Майже тридцять років життя віддав кафедрі видатний співак Дмитро Гнатюк – Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, академік Національної академії мистецтв України, професор. Оперні вистави, здійcнені ним на сцені Національної опери України та в Оперній студії академії, позначені зв’язками з найкращими традиціями української оперної сцени, яскравими образно-художніми рішеннями.

Володимир Лукашев

Народний артист України, професор Володимир Лукашев не одне десятиліття працює у сфері мистецької освіти. Закінчивши Харківську консерваторію по класу сольного співу, він був деканом, проректором, а після отримання диплома професійного режисера поставив багато спектаклів в оперній студії Харківського інституту мистецтв імені Івана Котляревського. Понад два десятиліття був головним режисером Харківського театру опери і балету імені Миколи Лисенка. Нині є художнім керівником Національної філармонії України.

Валерій Курбанов

Заслужений діяч мистецтв України, заслужений артист Азербайджану професор Валерій Курбанов (1939-2009) належав до плеяди педагогів, чия творчість формується в умовах тісного поєднання теорії з практикою. Випускник вокального факультету Московської консерваторії (клас О. Батуріна), він з успіхом виконував оперні партії на сценах Большого театру та Азербайджанського театру опери і балету імені Мірзи Ахундова. Володар красивого голосу широкого діапазону (бас-баритон), Валерій Курбанов виконав 50 провідних оперних партій, серед яких Борис («Борис Годунов» М. Мусоргського), Ігор, Галицький («Князь Ігор» О. Бородіна), Томський («Пікова дама» П. Чайковського), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Гремін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського) тощо, його партнерами у виставах були Володимир Атлантов, Владислав П’явко, Муслім Магомаєв, Тамара Синявська, Зураб Анджапарідзе, Євгенія Мірошниченко, Марія Бієшу, Зенаїда Паллі та інші.

У 1995 році був запрошений на роботу до Київської консерваторії, очолював курс музичних режисерів, здійснював оперні постановки на сцені оперної студії («Травіата» Дж. Верді, «Любовний напій» Г. Доніцетті, «Лісова пісня» В. Кирейка, «Царева наречена» М. Римського-Корсакова).

Багато років готував кадри оперних співаків в академії відомий диригент, заслужений діяч мистецтв України, в.о. професора Лев Горбатенко (1928-2012). Маестро надзвичайно ретельно вивчав зі студентами оперні партитури, домагаючись високої культури виконання, бездоганності звучання арій та ансамблів, глибокого проникнення в задум композитора.

Лариса Кадирова

Народна артистка України, провідна актриса Національного українського драматичного театру імені Івана Франка, доцент Лариса Кадирова свій багатий сценічний досвід передає молодим співакам і режисерам музичного театру, виховує у них любов до рідного слова, мови народу, збереження унікальних традицій нації.

Відомим режисером і досвідченим педагогом є народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, доцент Сергій Сміян. Протягом багатьох років він очолював провідні театральні колективи України, а працюючи в академії активно долучився до розбудови системи виховання майбутніх акторів-солістів театрів музичної комедії, оперети тощо.

Анатолій Паламаренко

Серед викладачів є також знаний в Україні майстер художнього слова, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Анатолій Паламаренко. Свій великий досвід він передає співакам і майбутнім режисерам музичного театру.

Останніми роками колектив кафедри поповнили професори, доктори мистецтвознавства Ганна Веселовська й Олександр Клековкін, народні артисти України Олександр Кравченко і Володимир Сіренко, заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства Олена Касьянова, доценти заслужений діяч мистецтв України Петро Ільченко й народна артистка України Ірина Даць, в.о. доцента народний артист України Володимир Богомаз і кандидат мистецтвознавства Надія Зеленіна.

Продовжують плідно працювати доцент, заслужений діяч мистецтв України Сергій Шутько, заслужений діяч мистецтв України Алла Кульбаба, Едуард Сенько, старші викладачі заслужений артист України В’ячеслав Вітковський, Вікторія Рацюк, Ірина Нестеренко, Тетяна Терлецька, викладачі Олексій Гавриш, Микола Гамкало, Лариса Моспан-Шульга.

2011 року на поновлену за ініціативи ректора посаду головного диригента Оперної студії запросили випускника академії (клас А. Власенка) Сергія Голубничого, який нині веде ряд вистав і керує творчим процесом.

Сьогодні спеціалізація «театральне мистецтво (музична режисура)» пройшла кваліфікацію за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями (бакалавр, спеціаліст, магістр). На кафедрі відкрито магістратуру (2007 р.) й асистентуру-стажування (2005 р.)

Сьогодні, коли іноді ми змушені слухати й чути багато зайвини, доречно було б згадати слова великого Бомарше, вимовлені вустами його героя Фігаро у «Севільському цирульнику»: «У наш час те, чого не варто говорити, співають». Оперне мистецтво довело і продовжує доводити свою спроможність зберігати і примножувати одвічні людські цінності.

Володимир Рожок

“Царева наречена”
Режисер-постановник – П. А. Ільченко
Диригент – С. В. Солонько

“Іоланта”
Режисер-постановник – І. А. Нестеренко
Диригент – В. Ф. Сіренко

“Весілля Фігаро”
Режисер-постановник – С. М. Шутько
Диригент – Л. В. Горбатенко

“Євгеній Онєгін”
Режисер-постановник – С. М. Шутько
Диригент – А. А. Кульбаба