М.О. Тимошенко про свої зустрічі з колективами кафедр

Протягом грудня ректор Академії М.О. Тимошенко провів близько тридцяти зустрічей з колективами кафедр та інших структурних підрозділів. В основному порушувалися три теми: 1– незадовільний стан приміщень та потреба в ремонті, 2 – кадрова політика та колектив, 3 – новації у навчанні та творчі перспективи педагогів і студентів. Максим Олегович підбиває підсумки таких зустрічей.

Звуки… ремонту

– Переконаний: ректор повинен спілкуватися з колективом Академії постійно – і через місяць після обрання, і через рік, і через 5 років. Керівник повинен чути, про що думають працівники, розуміти їх, давати їм можливість обстоювати своє бачення справ і доводити свою позицію – це надзвичайно сильний фактор для успішної роботи всіх і кожного, для впровадження інноваційних технологій у діяльність закладу. Збирати весь колектив – не логічно, адже кожна кафедра має свої особливості, свої проблеми, свою специфіку. Одній потрібні нові комп᾽ютери, іншим – відремонтувати приміщення, третім – обговорити участь у мистецьких заходах. Зустрічей було багато, але вони цінні для мене і, сподіваюся, для викладачів та працівників Академії також.

Коли я обіймав посаду в.о. ректора, то, всі пам᾽ятають, також зустрічався з кафедрами. Але тоді метою було познайомитися з людьми, дізнатися, чого вони чекають від нового керівника, за які проблеми доведеться братися першочергово. На тих осінніх зустрічах я презентував і себе як претендента на посаду ректора – що планую робити, які мої підходи у керівництві, які будуть зміни.

Тоді – обіцяв, а тепер – слухаю колег як керівник, що має обов᾽язок і можливість братися за справи відповідально. Тепер, спілкуючись із людьми фактично через місяць-два після обрання ректором Академії, даю всім відчути: зміни вже почалися.

Тема номер один – ремонт. Не було викладача чи педагога, не було керівника кафедри, хто не порушував би це питання. Відомі музиканти, виконавці, шановані педагоги першим словом говорили не про творчість, а про облізлі стіни, уражені пліснявою стелі, холодні класи, старезні інструменти, холодні батареї, непрезентабельний фасад. Нонсенс! Тема ремонту звучала forte обурено, емоційно! І разом із тим – сумно-приречено. Адже роками виділялися кошти на вирішення проблем приміщення, оновлення матеріальної бази, а зміни не помітні. Стан аудиторій, класів, кабінетів ну аж ніяк не спонукає до творчості, натомість псує настрій і педагогам, і студентам…

Так, ми навчаємо майбутніх митців у катастрофічно занедбаному приміщенні. У колективі від мене чекають рішучих кроків у цьому напрямі. І я їх робитиму. Уже почав. Ми складаємо і готуємо до затвердження проектну документацію щодо ремонту чималої кількості приміщень – і в Академії, і в студентському гуртожитку. І важливим є те, що ремонт робитиметься поступово, не заважаючи навчальному процесу.

Зокрема, нам вдалося домогтися, щоб у Державному бюджеті спрямування коштів на потреби Академії було записано окремим рядком. І це вперше в історії нашого закладу. У наступному році ми отримаємо 10 млн гривень. Також ми подали заявку до бюджетного комітету ВР України щодо цільового спрямування 100 млн грн бюджетних коштів на ремонт приміщень у 2019 році. Працюємо і з Київською держадміністрацію з метою отримати фінансування для ремонту даху і фасаду будівлі НМАУ. Адже облуплені стіни Академії у центрі Києва, на славнозвісному Майдані Незалежності – то є сором для столиці.

Зараз триває капітальний ремонт двох аудиторій. Кошти спонсорські. Ми зробили там знімки перед початком робіт, щоб коли все завершиться, побачити різницю. Звичайно, дві аудиторії – крапля в морі ремонтних задач. Але я налаштований усе це море осушити.

Окремо наголошу на ремонті тепломереж консерваторії. Це ж завжди була катастрофа взимку. Температура у класах в минулі роки не піднімалася вище 15 градусів! А часом, коли наставали сильні морози, і взагалі падала до 5-7 градусів. Тоді заняття не проводилися… Цього ж року я виконав свою обіцянку, яку дав колективу під час виборчих перегонів, – сьогодні в консерваторії тепло. Не ідеально, одначе обнадійливо…

Маємо в Академії і свого привида. Тільки не опери, а… відселення. Людей насторожило те, що виділені раніше на ремонт кошти не освоювалися. Мовляв, будівлю нібито планували довести до аварійного стану, далі заборонити тут навчальний процес, відселити і… забрати приміщення. Я стверджую впевнено і відповідально: цього не буде, доки я тут. Навіть таке старе і неремонтоване приміщення – все одно наше, консерваторії, і ніхто нас звідси не виселить.
\

Усі ці та багато інших задач, зрозуміло, можна здолати, на жаль не за один рік. Але і я прийшов сюди ректором не на короткий термін…

(Далі буде.)