М.О. Тимошенко про свої зустрічі з колективами кафедр (продовження 1)
Мелодія… творчого клімату
І все ж, окрім питань ремонту, ми з колегами говорили про головне – викладання і навчання, творчість, нові дисципліни, нові методики, нова навчальна база, нові інструменти…
Активно обговорювали репертуар і програму, а також учасників великого концерту до 105-річчя Академії. Так, це має бути подія всеукраїнського масштабу. Ми з колегами жваво планували заходи, думали, кого запросити – високоповажних гостей, політиків і державних діячів, відомих виконавців, випускників, друзів і спонсорів… Ми думаємо показати напружені, яскраві, успішні далекі і близькі 105 років.
І на тлі таких обговорень сама собою спливала тема творчого клімату у творчому навчальному закладі. Я почув чимало побажань повернути в Академію дух натхнення. Добре пам᾽ятаю, як батько Олег Семенович, ректор консерваторії, при всій своїй вимогливості та «твердому» характерові вважав, що головне – це результат. Так, є розклад, є години роботи, є стандарти, плани, звіти тощо. Але усе це має бути просякнуте творчістю, емоційністю, має приносити задоволення, давати поштовх до самовираження, вдосконалення майстерності. Заборонами таку обстановку можна лише придушити, якщо не зруйнувати зовсім. Про це ми активно говорили з викладачами на зустрічах.
Скажу більше: творчий студент – то особистість, і це також треба розуміти і враховувати. Ми обговорювали тему студентських концертів. Педагоги одностайні в думці, що таких концертів має бути в рази більше. Про них має знати місто, а не лише Академія. Порушили і питання дозвілля. Усіх захопила, просто окрилила ідея провести конкурс «Міс Академії». Такого у нас ніколи не траплялося, – лунали поодинокі заперечення. А я вважаю: чом би й ні?!
До навчальних питань дотична і тема оновлення інструментальної бази. Зараз я проводжу низку зустрічей з представниками магазинів, а також фірм, які ремонтують і настроюють інструменти. Я порушую питання оновлення їх в Міністерстві культури, працюю зі спонсорами та меценатами в пошуках коштів.
На кафедрі струнно-смичкових інструментів мені подякували за оперативне вирішення проблеми щодо зберігання музичних інструментів. Було приміщення, де молодь залишала віолончелі – великі та важкі, щоб возити їх у громадському транспорті щодня, особливо взимку. Однак рік тому цю кімнату віддали під склад бібліотеки, от тільки іншого приміщення, як завкафедрою не добивався, не виділили. Сьогодні такої проблеми більше не існує.
Записав на свій рахунок добрих справ і початок використання Малого залу Академії для складання іспитів. Таку пропозицію я почув від колег на початку навчального року: чому там мають звучати тільки концерти? Переконаний, що це одне з надихаючих на творчість та успіх місць для складання іспитів з музичних дисциплін.
Взагалі, чути своїх колег – обов᾽язок керівника. І я вдячний викладачам за їхні чудові творчі пропозиції, які ми всім колективом можемо реалізовувати. Горджуся, що обійняв місце, де колись працював мій батько – Олег Семенович Тимошенко. Він багато зробив для розвитку консерваторії, і я прагну продовжити його справу. Я сприймаю це як «перехід» місії від батька до мене. Династії у музикантів не рідкість. А династія в керівництві навчальним мистецьким закладом – позитив і поготів.
(Далі буде.)