ТИМОШЕНКО Максим Олегович

У 2012 році отримав другу вищу освіту в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.

У 1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічними відділом Київського фонду культури;

1992—1993 — директор Київського фонду культури;

1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;

з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);

1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;

2003—2014 — працював в апараті Верховної Ради України;

у 2005 – удостоєний звання Посол миру, під час спільної конференції Всесвітньої федерації миру і Української ради миру;

з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»;

з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;

у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав наукову ступінь кандидат культурології, доктор філософії;

з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні;

з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;

у 2013 — обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;

з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;

з 2014 — Обраний дійсним членом Української академії наук;

з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв’язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;

з 2016 — професор Кафедри Арт-менеджменту та івент технологій.

2 жовтня 2017 обраний членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста — екологічної організації при ООН;

З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв’язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

З 11 червня 2018 по 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.

З 13 листопада 2018 року – ректор Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського.

26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.

31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.

11 червня 2021 року – обраний членом – кореспондентом Національної академії мистецтв України.

19 серпня 2021 року наказом Міністра освіти і науки України призначений членом колегії Міністерства освіти і науки України.

12 жовтня 2021 року – обраний Головою Ради Ректорів та директорів мистецьких закладів України.

2024 рік – присвоєно звання «Почесний громадянин міста Києва»

Автор численних публікацій зі своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»).

Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.

Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п’ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.

Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів.

Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.