Національна музична академія України імені П.І. Чайковського – один із найстаріших і найпрестижніших вищих музичних навчальних закладів держави. Історія Київської консерваторії бере початок з відкриття 27 жовтня 1863 року Київського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. Саме на його основі, у 1868 році, було відкрито Київське музичне училище, яке, за пропозицією Головної дирекції Імператорського Російського Музичного Товариства від 16 травня 1912 року, перейменовано у Київську консерваторію (3 листопада 1913 року). Реорганізація училища в консерваторію тривала з кінця XIX до початку XX століття і стала можливою завдяки наполегливій праці директора училища – відомого піаніста, педагога, громадського діяча Володимира Пухальського, видатного диригента й голови Київського відділення Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ) Олександра Виноградського, всіх педагогів училища, а також зусиллям української культурної громадськості.
Вагомий внесок у перетворення Київського музичного училища на консерваторію зробив Петро Чайковський. Славетний композитор часто бував у Києві й охоче спілкувався з багатьма музикантами, завжди намагаючись підтримати, допомогти розвиткові цікавих починань. Після одного з концертів у музичному училищі митець привітав учнівську молодь із досягнутими успіхами та висловив упевненість утому, що справа музичної освіти в Києві знаходиться у надійних руках і в найсприятливішому становищі. Це відіграло важливу роль у просуванні питання про реорганізацію училища у вищий навчальний заклад.
Ще одним видатним музикантом, який, докладно ознайомившись зі станом справ у Київському музичному училищі, відзначив відповідність навчального процесу в закладі високим критеріям консерваторської освіти, був піаніст і композитор, музично-громадський діяч Антон Рубінштейн.
1912 року за сприяння Сергія Рахманінова Головна дирекція ІРМТ дала згоду на відкриття у Києві консерваторії. Сергій Рахманінов відвідав Київське музичне училище та у листі до Головної дирекції ІМРТ підкреслив, що цілковито підтримує клопотання щодо реорганізації училища в консерваторію.
Головною складністю на шляху відкриття консерваторії було її фінансове забезпечення. У вирішенні цієї проблеми величезне значення мала підтримка київських меценатів. Вирішальний крок зробив Михайло Терещенко – підприємець, широко освічена людина та відомий філантроп. Захоплюючись мистецтвом і вболіваючи за еволюцію музичної культури України, він пожертвував 50 тисяч карбованців на створення Київської консерваторії.
1919 року Київська консерваторія стала державним навчальним закладом, головні напрями діяльності якого започаткували видатні діячі музичного мистецтва. Композиторську школу заснували Рейнгольд Глієр, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Віктор Косенко, фортепіанну – Володимир Пухальський, Фелікс Блуменфельд, Григорій Беклемішев, Генріх Нейгауз, Костянтин Михайлов, вокальну – Олена Муравйова, Марія Донець-Тессейр, хормейстерську – Олександр Кошиць, Григорій Верьовка, Елеонора Скрипчинська, Михайло Вериківський, школу гри на оркестрових інструментах – Михайло Ерденко, Давид Бертьє, Стефан Вільконський, симфонічного диригування – Фелікс Блуменфельд, Микола Малько, гри на народних інструментах – Марко Геліс, Володимир Кабачок, школу українського музикознавства – Болеслав Яворський, Микола Грінченко, Климент Квітка. Упродовж 1924-1928 рр. навчальний заклад функціонував у статусі музичного технікуму з правом надання вищої музичної освіти за виконавськими спеціальностями. З 1928 по 1934 рр. технікум діяв у складі Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка. У 1934 році інститут було поділено на самостійні виші: Київський інститут театрального мистецтва й Київську консерваторію.
У 1938 році консерваторію нагороджено орденом Леніна. При консерваторії відкрилася Оперна студія, котра стала генератором музично-драматичних ресурсів навчального закладу.