ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО Марина Романівна

народилася у Харкові 22 червня 1938 року у театральній родині. Батько, Черкашин Роман Олексійович, засл. артист України, актор, режисер та театральний педагог, починав свій шлях у театрі “Березіль” під керівництвом видатного режисера Леся Курбаса, спогадам про якого і дослідженням його режисерських принципів згодом присвятив низку праць. Багаторічна діяльність Р.О. Черкашина була пов’язана з Харківським театральним інститутом, згодом – інститутом мистецтв ім. І. Котляревського. Все творче життя матері, актриси Юлії Фоміної, пройшло в стінах театру „Березіль”, згодом перейменованому на Харківський академічний театр ім. Т.Г.Шевченка, де вона працювала протягом 69 років, після завершення акторського шляху організувала при театрі музей, зібравши унікальні матеріали з історії колективу.

Після закінчення музичної школи-десятирічки я вступила на музикознавчий факультет Харківської державної консерваторії, яку закінчила у 1962 році (клас проф. Г.О.Тюменєвої). З цього ж року почала тут працювати викладачем кафедри історії музики. З 1967 по 1970 рік паралельно з роботою старшим викладачем Харківського інституту мистецтв навчалася у заочній аспірантурі Московської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського (клас проф. Б.М.Ярустовського). У 1972 році захистила в Москві кандидатську дисертацію “Сучасна музично-психологічна драма (про деякі тенденції розвитку жанру)”. У 1973 році одержала звання доцента, з 1976 по 1984 працювала завідуючою кафедрою історії музики Харківського інституту мистецтв ім. І.П.Котляревського. У 1983 році захистила у Києві докторську дисертацію “Історична опера першої половини Х1Х століття. Проблеми інтерпретації історії, доля жанру”. Одержала ступень доктора мистецтвознавства у 1984 році, професора – у 1985-му.

Ще зі студентських років почала виступати зі статтями у загальній та музичній пресі, а також з радіопередачами на харківському обласному, а згодом і республіканському радіо.

Постійно співпрацювала з композитором Віталієм Губаренком над створенням лібрето його музично-сценічних творів. Є автором лібрето таких його творів: опери-балету “Вій” (у співавторстві з Л.Михайловим, 1980), опер “Сват мимоволі” (1984), “Альпійська балада” (1985), “Самотність” (1992) “Монологи Джульєтти” (1998), опери-ораторії “Згадайте, братія моя” (1990).

Працюючи у Харкові, вела курси Історії української музики, Історії радянської музики, Музичної критики, семінар сучасної музики, керувала дипломними роботами.

З січня 1985 року я почала працювати у Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П. Чайковського) завідуючою кафедрою історії музики, з 1989 року – кафедрою історії зарубіжної музики, якою керувала до 2015 року. З цього часу і понині працюю професором кафедри історії світової музики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Розробила і вела курс Історії зарубіжної музики, оперної драматургії. Зараз викладаю розроблені мною авторські спецкурси «Історія опери ХІХ, першої половини ХХ століття» (для музичних режисерів і симфонічних диригентів), «Оперна драматургія» (дисципліна за вибором для музикознавців, композиторів, культурологів), «Тенденції розвитку сучасного оперного театру» (дисципліна за вибром для магістрів- музикознавців, композиторів, культурологів, симфонічних диригентів, обов’язкова для вокалістів), «Вагнер і вагнеріанство у сучасних мистецьких процесах» (дисципліна за вибором для аспірантів першого року навчання).

Підготувала більше 50 випускників, старших спеціалістів та магістрів, а також 33 кандидата та 8 докторів мистецтвознавства. Була головою Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій при НМАУ ім. П. Чайковського, а зараз є замісником голови. Крім того є членом Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій при Харківському національному університеті ім. І. Котляревського.

Є членом Спілки композиторів України та Спілки театральних діячів. У 2000 році була обрана членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України. У 2008 році одержала почесне звання заслужений діяч мистецтв України. У 2017 році обрана дійсним членом (академіком) НАМ України.

Публікації.

Є автором шести одноосібних монографій:

1. Опера ХХ століття: нариси. – Київ, 1981. – 208 с.
2. Александр Николаевич Серов. – Москва, 1985. – 162 с.
3. Историческая опера эпохи романтизма. – Киев, 1986. – 182 с.
4. Творчі дебюти Жанни Колодуб. – Київ, 1999. – 24 с.
5. Оперный театр в пространстве меняющегося мира. Страницы оперной истории в картинках и лицах: монография / Марина Черкашина-Губаренко – Киев. 2013. – 468 с.
6. Оперний театр у мінливому часопросторі / Марина Черкашина-Губаренко – видавництво «Акта». 2015. – 392 с.

У 2002 році опублікована збірка статей «Музика і театр на перехресті епох: збірник статей у 2 т. – Київ, 2002. Т. 1. – 184 с.; Т. 2. – 208 с.), навчального посібника «Історія опери: Західна Європа ХVІІ-ХІХ століття» (1998), підготовленого у співавторстві і виданого під моєю редакцію, також була редактором-упорядником збірки статей «Сучасний оперний театр і проблеми оперознавства : збірник статей // Редактор-упорядник М. Р. Черкашина-Губаренко // Марині Романівні Черкашиній-Губаренко присвячується // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.. П. І. Чайковського, вип. 89. Київ, 2010,752 с.

У різних наукових виданнях опубліковані 89 наукових статей, серед них 8 у міжнародних виданнях англійською, німецькою і польською мовами. Крім того маю більше 100 журнальних публікацій, а також біля 200 газетних статей. Постійно виступала на міжнародних наукових симпозіумах та конференціях, у тому числі у Москві, Петербурзі, а також у Кельні, Турнау, Лепйпцигу (Німеччина), Кракові, Празі, Парижі.

Спільно з проф. О.С.Зінькевич була автором проектів міжнародної конференції Ворзельські читання “Музично-історичні концепції минулого і сучасності” (1995), міжнародних конференції “Музика та Біблія” (Київ, 1998), “Чотири століття опери” (Київ, 2000), “Музика у просторі культури” (Ворзель, 2003), а також є автором проекту міжнародної конференції “Гектор Берліоз та світова культура” (Київ, 2003), щорічної конференції кафедри історії зарубіжної (нині світової) музики «Урочисті і пам’ятні дати року», співорганізатор міжнародної конференції НМАУ ім. П. Чайковського, присвячено сучасному музичному театру.

Є засновником та головою Київського Вагнерівського товариства (діє при Національному будинку вчених з сезону 1996/97 років). Протягом багатьох років була членом експертної групи театральної премії «Київська пектораль». Є головою журі композиторського конкурсу імені М. Вериківського на кращий твір для музичного театру. Як кореспондент журналу “Музична академія”, газети “Дзеркало тижня”, згодом газети «День» з 2000 року почала регулярно відвідувати міжнародні оперні фестивалі: «Білі ночі» у Петербурзі, фестиваль Баварської державної опери, фестивалі Дж.Россіні у Пезаро (Італія) та у Вільдбаді (Німеччина), вагнерівський фестиваль у Байройті і у Софії, різдвяний форум у Мінську, фестиваль Оксамитовий сезон у Одесі. Відвідувала також оперні вистави у Москві, Петербурзі, Парижі, Будапешті і писала рецензії на них.

Турбуюся про вшанування пам’яті моїх рідних. За моєю ініціативою видана книга театральних мемуарів Романа Черкашина і Юлії Фоміної «Ми-березільці» (Харків, 2008). У 2013 році впорядкувала з рукописних джерел зібрання прозових, поетичних творів, театральних роздумів і статей «Римський роман» композитора і письменниці Ірини Губаренко (1959-2004). Регулярно проводжу творчі вечори пам’яті і організовую концерти з творів Віталія та Ірини Губаренко, підготувала два компакт-диски з їх записами. В травні 2014 року в циклі «Ураїнські сезони у Парижі» провела концерт, у якому виконувалися твори Віталія та Ірини Губаренко, а восени 2016 року твори Ірини Губаренко прозвучали на фестивалі сучасної музики у Гданьську.

В останні роки були також видані чотири збірки моїх віршів: «Шум жизни» (2008), «Вірші про музику і музикантів» (2015) і «Тревоги возраста и времени» (2016), «Про вітер, вічність і любов» (2018).

https://scholar.google.com.ua Марина Черкашина-Губаренко (Марина Черкашина, Марина Губаренко)