Національна музична академія України імені П.І. Чайковського (Київська консерваторія) – гарант освітньої діяльності України та беззаперечний лідер у сфері вищої мистецької освіти сучасності.
Академія – єдиний заклад мистецької освіти України, який потрапив до топ – 100 QS World University Rankings – одного із найавторитетніших рейтингів університетів у світі по виконавській майстерності; Консерваторія займає перші позиції всеукраїнського рейтингу мистецьких закладів вищої освіти; НМАУ – перший ЗВО, який приєднався до міжнародної асоціації Opera Europa; Академія – єдиний заклад мистецької освіти де відкрито першу в світі кафедру ЮНЕСКО «Музика, освіта, наука – заради миру», Консерваторія є лідером Національного народного рейтингу «Науковий лідер України».
Киїська консерваторія – це особлива форма взаємодії мистецтва з часом. Саме у другій половині ХІХ століття, коли започаткування професійної мистецької освіти стає не потребою, а вимогою – відбувається справжній «вибух» духовно-ідейної активності, стимульований ствердженням народницької парадигми та появою цілої плеяди пасіонарних особистостей – свідомих своєї місії створення національної професійної мистецької культури. М. Лисенко і М. Драгоманов, М. Кропивницький і М. Старицький, М. Садовський і Панас Мирний, О. Мурашко і Леся Українка, М. Костомаров і І. Франко продовжували розбудовувати професіоналізм національної культури, ґрунтуючись на ідеях, народжених у творчості та культурницькій діяльності Т.Шевченка і кирило-мефодіївців, М. Гоголя і М. Максимовича. Саме у цей період формується сучасне уявлення про професіоналізм як контекст для повноцінного вияву екзистенційних прагнень і потреб особистості. Професіоналізм стає критерієм національної визначеності, демократизму, інтелектуальності й обраності мистецтва. Через зростання професіоналізму у ХІХ столітті відбувається оновлення ідейно-духовного фонду українців, впорядкування культурно-мистецьких проявів та починає створюватися система національної культури із низкою закладів та організацій.
Становлення Київської консерваторії позначено різними етапами, кожний з яких маркований утвердженням української думки, освіти, науки та мистецтва. Започаткування консерваторії відповідає періоду становлення професійної музичної освіти України другої половини ХІХ століття як результату формування нової культурної свідомості українців та увиразненні національних ознак музичної творчості. Всупереч російській імперській ідеології, саме у цей період простежується відродження ідеї ствердження національної свідомості українського народу, його самобутності та суб’єктності, посилюючи освітні та соціально-культурні процеси як потребу українців у їх самоідентифікації.
Історія Київської консерваторії формується на класичних традиціях європейської трирівневої системи: музична школа, училище, консерваторія. Така послідовність дає можливість подолати фрагментарність системи освіти і вибудувати чітку логічну послідовність підготовки фахівців музичної сфери.
Закономірно, що підґрунтям заснування консерваторії стали приватні музичні заклади, гуртки, школи при товариствах, музичні класи, які своєю діяльністю активізували виявлення інтелектуального й творчого потенціалу суспільства, формуючи нову сторінку музичної освіти України.
Логічно, що історія київської консерваторії бере початок з відкриття 27 жовтня 1863 року Київського відділення ІРМТ. Саме на його основі, у 1868 році, було утворено Київське музичне училище, яке, завдяки наполегливій праці директора училища, відомого піаніста, педагога й громадського діяча Володимира Пухальського, видатного диригента Олександра Виноградського, всіх педагогів училища, а також зусиллями української культурної громадськості перейменовано у Київську консерваторію 3 листопада 1913 року.
Символічно, що становлення Київської консерваторії у різні її історичні етапи нерозривно пов’язане з такими митцями, як: П Чайковський, А. Рубінштейн, С. Рахманінов, М. Лисенко які закарбували в культурній пам’яті всього світу повагу до академічного мистецтва, освіти і науки України з її потужними культурними та освітніми традиціями.
Зокрема, саме Петро Чайковський зробив вагомий внесок у перетворення Київського музичного училища на консерваторію. Музикант формує чіткий орієнтир консолідації професійної української музичної освіти, зміцнюючи її академічний потенціал та закладаючи основи прагматичного зросту. У грудні 1891 року П. І. Чайковський проводить два благодійні концерти на користь Київського відділення музичного товариства з метою підтримки музикантів, викладачів, а також талановитої молоді, хоча сам перебував у скрутному матеріальному становищі. Варто наголосити, що по закінченню концерту саме композитор подав пропозицію В. Пухальському та О. Виноградськорму про реорганізацію Київського музичного училища у Київську консерваторію, ставши одним з перших ініціаторів започаткування закладу вищої спеціалізованої мистецької освіти в Києві. На визнання геніального композитора, П. І. Чайковському було вручено вишуканий срібний вінок з надписом «П. І. Чайковському, в пам’ять про відвідування музичного училища Київського відділення».
П. І. Чайковський, закладаюяи міцну основу ствердження мистецької освіти Києва та на підтримку талановитих студентів впроваджує іменну стипендію «Імені П. І. Чайковського», а також ініціює проведення багатьох благодійних концертів.
Після смерті П. І. Чайковського ініціатива дирекції училища про утворення Київської консерваторії була підтримана принцесою Оленою Саксен – Альтенбурзькою, нащадницею Мекленбурзьких герцогів, яка направила С. Рахманінова до Києва задля оцінки такої можливості. По приїзду до училища, С. Рахманінов в одному з листів до Головної дирекції ІМРТ підкреслив, що цілковито підтримує клопотання щодо реорганізації училища в консерваторію. У результаті – 1912 року Головна дирекція ІРМТ дала згоду на відкриття у Києві консерваторії, підготовкою і реалізацією якої займалася комісія під особистим керівництвом С. Рахманінова.
Головною складністю на шляху відкриття консерваторії було її фінансове забезпечення. У вирішенні цієї проблеми величезне значення мала підтримка київських меценатів. Вирішальний крок зробив Михайло Терещенко – підприємець, широко освічена людина та відомий філантроп. Захоплюючись мистецтвом і вболіваючи за еволюцію музичної культури України, він пожертвував 50 тисяч карбованців на створення Київської консерваторії.
1919 року Київська консерваторія стала державним навчальним закладом, головні напрями діяльності якого започаткували видатні діячі музичного мистецтва. Композиторську школу заснували Рейнгольд Глієр, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Віктор Косенко, фортепіанну – Володимир Пухальський, Фелікс Блуменфельд, Григорій Беклемішев, Генріх Нейгауз, Костянтин Михайлов, вокальну – Олена Муравйова, Марія Донець-Тессейр, хормейстерську – Олександр Кошиць, Григорій Верьовка, Елеонора Скрипчинська, Михайло Вериківський, школу гри на оркестрових інструментах – Михайло Ерденко, Давид Бертьє, Стефан Вільконський, симфонічного диригування – Фелікс Блуменфельд, Микола Малько, гри на народних інструментах – Марко Геліс, Володимир Кабачок, школу українського музикознавства – Болеслав Яворський, Микола Грінченко, Климент Квітка. Упродовж 1924-1928 рр. навчальний заклад функціонував у статусі музичного технікуму з правом надання вищої музичної освіти за виконавськими спеціальностями. З 1928 по 1934 рр. технікум діяв у складі Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка. У 1934 році інститут було поділено на самостійні заклади освіти: Київський інститут театрального мистецтва й Київську консерваторію.
У 1938 році консерваторію нагороджено орденом Леніна. При консерваторії відкрилася Оперна студія, котра стала генератором музично-драматичних ресурсів навчального закладу. У 1940 році консерваторії присвоєно ім’я П. І. Чайковського.
