ВК 1.3 ОНП Силабус Філософія сиинтезу музики і образотворчого мистецтва
ВК 1.3 ОПП Силабус Філософія сиинтезу музики і образотворчого мистецтва
Кафедра суспільних наук впродовж своєї діяльності виконує загально консерваторські функції, оскільки в силу специфіки своїх дисциплін, працює з кожним студентом академії від вступу до закінчення закладу, формуючи його світоглядні, суспільні та мистецькі позиції.
Нині на кафедрі згідно державних стандартів для вищого учбового закладу читаються такі нормативні дисципліни:
бакалаврат- філософія, естетика, етика, логіка, релігієзнавство, соціологія, політологія, історія України, магістратура- філософія мистецтва, мистецтво як естетичний феномен
асистентура та аспірантура – філософиія, естетика, естетичні парадигми сучасності
З відкриттям в академії аспірантури та магістратури викладання філософії та естетики набуло дворівневого характеру: нормативні студентські курси та викладання з поглибленим вивченням цих предметів для аспірантів та магістрів. Щорічно понад 60 аспірантів і пошукачів з усіх музичних вузів України проходять нормативний курс навчання для складання кандидатського мінімуму з філософії, а магістерські дипломні роботи п’ятикурсників часто стають основою майбутніх дисертаційних досліджень.
Колектив кафедри своїм завданням вбачає формувати у студентів науковий світогляд, виховувати високу духовну культуру, етико - естетичний потенціал, розуміння філософських основ мистецтва.
Історія становлення кафедри суспільних наук фактично сягає перших років створення консерваторії, адже вже у 1913 році кошторисом прибутків і витрат майбутньої консерваторії, складеному першим ректором В.В.Пухальським, серед загальних навчальних курсів зазначалось викладання естетики та теорії мистецтв, а екзамен з цього предмета у 1917 році приймав тодішній ректор Р.М.Глієр з першими викладачами естетики – професором О.В.Химиченком та викладачем Є.Д.Жураковським.
О.В. Химиченко – відомий флейтист - віртуоз, всебічно освічена і ерудована людина, який понад шістдесят років навчав молодих музикантів Києва по класу духових інструментів. Його першим вчителем став батько – Василь Семенович Химиченко – український флейтист-самоук з Корсуня, кріпак князя Лопухіна, а згодом перший флейтист Київського оперного театру. залишив цікаві спогади про перебування композитора П.І. Чайковського у Києві. З 1879 року О.В.Химиченко працював у Київському музичному училищі, Київській консерваторії, викладаючи крім флейти ще й теорію музики, сольфеджіо, фортепіано, солістом оркестру Київської опери, диригентом оркестру при Південно-Західній залізниці, постійно виступав з концертами, публікував музикознавчі статті у київських газетах «Заря», « Киевское слово». Він став засновником київської школи гри на флейті, виховав плеяду вітчизняних музикантів, мав беззаперечний авторитет у музичних і культурних колах, підтримував творчі стосунки з А.Рубінштейном, П.Чайковським, О.Глазуновим, С.Рахманіним, М.Римським-Корсаковим, активно впливав на формування української музичної культури і став гордістю в історії нашої академії.
Є.Д. Жураківський – критик та історик літератури, викладач історії загальної літератури, естетики та історії мистецтв, певний час працював у Києві. В 50-60 -х рр. кафедрою завідував А.Ф.Вієвський, у 70-80-х рр. - професори В.Ф.Передерій, а згодом В.О.Кудін, у 90- 2010–х рр. доцент О.В.Левицький, з 2009 р. кафедру очолює професор Андрущенко Т.І.
В процесі становлення та реорганізації консерваторії кількість суспільних дисциплін та їх ідеологічне спрямування відповідно змінювалися, безпосередньо відображуючи складні і суперечливі колізії держави, де панувала єдина марксистсько-ленінська ідеологія.
Соціальні зміни поступово вносили зміни і у навчальний процес. Так, у 80-х рр.. стали читатися змістовно інші дисципліни: історія ХХ століття, історія України, історія естетичних вчень, історія релігії, політологія, історія філософії, основи економічної теорії. В полі зору викладачів з»явилися нові яскраві теми дослідження – «Методичні і теоретичні аспекти проблемної лекції» (В.О.Кудін), «Методологічні аспекти рефлексотерапії» (В.О.Діденко), «Мода і естетичний смак», (О.С.Забужко), почали читатися нові актуальні спецкурси – «Історія світових релігій та атеїзм», «Духовна культура суспільства та релігія», «Філософія та мистецтво» (О.В.Левицький), «Політика та мистецтво», «Мистецтво та релігія», «Культура України», «Естетичні категорії» (Т.К.Гуменюк). З’явилися також нові теми дисертаційних досліджень: «Місце і роль музики у формуванні естетичної культури молоді» (Л.П.Шеремет), «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (О.С.Забужко), «Естетичні проблеми видової класифікації мистецтва» (С.Б.Добров), «Постмодернізм як транскультурний феномен» (Т.К.Гуменюк). “Мистецтво як естетичний феномен”, “Естетичні парадигми сучасності” (Т.І. Андрущенко).
Зберігаючи давні традиції виховання у молодих музикантів високої чуттєвої культури, уміння орієнтуватися у традиційних та новітніх мистецьких явищах, творчо ставитися до своєї професійної діяльності та життя, колектив кафедри у своїй науково – педагогічній діяльності відгукується на виклики сучасності, на руйнівні протиріччя між глобальністю науково – технічного злету і обмеженістю реально функціонуючої людської свідомості. Сьогодні, коли переживання особистісної гармонії стає крихким, сучасна людина випадає із світу краси, втрачає глибинний контакт з цією сакральною основою буття, нового звучання набувають світоглядні науки, адже їх основні категорії – матерія, час, простір, свідомість, прекрасне, гармонія, міра, добро, зло, справедливість, дозволяють зберегти цілісність молодої людини у сучасному розірваному світі.
Яскравим підтвердженням цьому є результати тестування студентів, що проводяться протягом останніх десяти років під час вивчення в курсі естетики проблем людських цінностей. Студенти впевнено віддають перевагу духовним цінностям над меркантильними, прагнуть духовної гармонії з оточуючим світом, високо цінують родинні цінності, дружбу і кохання, професійні навики; характерно, що всі без винятку бажання грошей, влади ставлять на останнє місце.
Сьогодні, в реаліях Незалежної України, колектив кафедри суспільних наук у своїй викладацькій діяльності спирається на сучасні наукові дослідження в галузі філософії, етико-естетичної, мистецтвознавчої проблематики, вітчизняної історії, права, політології, формуючи у студентів цілісний світогляд, систему спільних європейських цінностей, творчий підхід до життя та професійної діяльності.
На кафедрі працюють висококваліфіковані викладачі – Т. І. Андрущенко, доктор філософських наук, професор; М.М.Бровко, доктор філософських наук, професор; М.О.Федоренко, кандидат філософських наук, доцент, В.О.Крупина, кандидат історичних наук, старший викладач; Р. В.Чорний , кандидат філософських наук, старший викладач; І. Г. Луковенко, кандидат історичних наук, старший викладач.
Відроджуючи високий дух гуманітарної академічної науки, традиції високої професійності, професорсько-викладацький склад кафедри створив понад 20 оригінальних авторських спецкурсів, що відображують зв’язок суспільних дисциплін із творчим профілем вузу.
Колектив кафедри свою професійну діяльність здійснює з урахуванням профілю вузу, поєднуючи наукові та педагогічні інтереси з висвітленням художньої і музичної проблематики у навчальних курсах, системно працює над розвитком та удосконаленням студентської творчості. Повномасштабна війна Росії проти України внесла значні корективи в навчально- виховний процес та наукові дослідження кафедри, підсиливши її патріотично – виховну складову.
