НЕБОЛЮБОВА Лариса Сергіївна

Народилася 29.07.1946 року в місті Артемівськ Донецької області в родині вчених (геолога і хіміка). У 1965 році переведена з Ташкентської консерваторії на третій курс Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, яку закінчила 1969 року. Того ж року вступила до аспірантури на кафедру історії музики цього ж закладу. З того часу і досі робота пов’язана з цією кафедрою (нині кафедра історії світової музики). У 1978 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Специфічні закономірності драматургії симфоній Густава Малера (до проблеми “Малер — експресіонізм”)», керівник — професор А. М. Котляревський. У 1986 році присвоєно вчене звання доцента, 2004 — професора.

Наукові інтереси: проблеми симфонізму, інтонаційно-образний аналіз на основі гегелівської теорії драми, періодизація історико-художніх процесів, можливості музикознавчого аналізу літературних творів. Для теоретичного і всіх виконавських факультетів розробила авторські лекційні курси з історії зарубіжної музики, зокрема: «Інструментальна культура зарубіжного романтизму ХІХ — першої половини ХХ століть», «Художні напрями ХХ століття і специфіка їх утілення в музиці», «Типологічні закономірності становлення нових національних композиторських шкіл у Європі у ХІХ столітті». Автор близько 50 наукових праць та актуальних для педагогічного процесу методичних посібників. Видано два підручники: «Музыкальная культура Германии и Австрии рубежа ХІХ–ХХ столетий» (Київ, 1990), «The problem of late romanticism and the creations of R. Strauss and G. Mahler» (Київ, 2001, англійською мовою) і збірник «Музыковедческие искания» (Київ, 2020. 504 с.). Була редактором збірників наукових статей: із теорії та історії виконавства, історії музики, зокрема збірника праць своїх аспірантів «Проблемна аура австро-німецького романтизму» (Київ, 1993).

Читала цикли лекцій у музичних училищах Луцька, Одеси, Сімферопо-ля, Чернігова, Оулу (Фінляндія) та ін. Неодноразово брала участь у презентаціях творів сучасних зарубіжних композиторів Чехії, Сербії, Угорщини, Польщі, Словаччини — запрошених Спілкою композиторів України.

За понад півстоліття педагогічної роботи була керівником 58 дипломних і магістерських робіт випускників, частина з яких реалізують свій творчий потенціал в Україні, Німеччині, Ізраїлі, Швеції, Польщі, Чехії, Канаді, США та ін.

Під керівництвом Л. Неболюбової успішно захищено 14 кандидатських дисертацій, а саме: «Еволюція жанру реквієму в аспекті трактування теми смерті» А. Г. Єфіменко (1996), «Ліст і Данте: до проблеми синтезу мистецтв» Г. О. Коваль (1998), «Віолончельні сонати Л. ван Бетховена (ансамблеві закономірності жанру)» О. К. Зав’ялової (2000), «Балада й специфіка її перетворення у західноєвропейському музичному романтизмі» В. В. Жимолостнової (2003), «Музичні інтерпретації драми Г. Ібсена “Пер Гюнт”: проблема втілення художньої концепції людини» О. А. Сидорової (2003), «Прочитання Шекспіра в романтичному програмному симфонізмі ХІХ століття (від образу до архетипу)» Т. В. Вовк (2011), «Симфонізм Д. Шостаковича і Г. Малера: рух як структуруючий і музично-драматургічний фактор» В. В. Вишинського (2012), «Музична культура Криму 1900–1980-х років в аспекті регіоніки» О. В. Яцкова (2012), «Оперна творчість Е. Хумпердінка: жанрово-драматургічні рішення, специфіка перетворення національних традицій» Л. В. Лютько (2013), «Спектр традицій у скрипковій творчості Пауля Хіндеміта в контексті стильових тенденцій першої половини ХХ століття» Я. В. Морозової (2014), «Останні опери Ріхарда Штрауса (до проблеми типології пізніх етапів у мистецтві)» Г. В. Ставиченко (2014), «Пісенна творчість Ріхарда Штрауса: художній контекст, специфіка перетворення традицій» М. Е. Колотиленка (2016), «Фортепіанна творчість Макса Регера в контексті ідей мистецтва австро-німецького пізнього романтизму» О. Г. Савайтан (2018), «Оперна творчість Петера Етвеша в контексті розвитку угорської музики ХХ–ХХІ століть» Р. М. Сокачик (2019).

Google Scholar https: //scholar.google.com.ua/citations?hl=ru&user=omoKSiUAAAAJ