ЗІНЬКЕВИЧ Олена Сергіївна

(Нар. 9.11.1940), доктор мистецтвознавства, професор, академік (дійсний член) Національної Академії мистецтв України
Музична освіта: київська музична школа №3, муз училище ім. Гліера (1958-1961, теоретичний відділ), Київська консерваторія ім. П.І.Чайковського (1961-1966, ІТФ: гармонія – Ф.І.Аерова, фп – І.С.Царевич, фах – О.І.Малозьомова, клас органу факультативно – О.М.Петросянц); аспірантура при Київській консерваторії (1966-1970.).
1970 -захист кандидатської дисертації («Трагедії Шекспіра в музиці драматичного театру» наук. керівники – професори М.С.Друскін, О.Я.Шреєр-Ткаченко). 1986 – захист докторської дисертації “Українська симфонія в світлі діалектики традиції і новаторства (1970-80-ті рр.)”.
Викладацька діяльність – паралельно з навчанням: ДМШ №2 (1959-63, викладач сольфеджіо), музична десятирічка ім. Лисенка (викл. гармонії, 1963-64, ), педінститут (викл. історії музики, 1968-69). Навчаючись в аспірантурі читала курс історії музики на виконавських факультетах консерваторії. З лютого 1970 – викладач кафедри історії музики Київської консерваторії, З 1975 – ст.викладач, з 1976 на посаді доцента. З 1988 на посаді професора.
Розроблені навчальні курси: Музична критика: теорія та методика; Методологія історичного музикознавства; Український музичний пост- та модерн в контексті світової культури; Інноваційні тенденції в сучасному музикознавстві. Методологічні аспекти.
1989-2015 – завідувач кафедри історії музики етносів України та музичної критики. З 1.09.2015 –– професор кафедри історії світової музики НМАУ.
Член спецради по захисту докторських дисертацій (Київська консерваторія-НМАУ) кандидатських (Харківського державного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського ; Молдова, Кишинів. Академія музики, театру та зображальних мистецтв.)

Учні: 37 випускників-музикознавців (серед них – В.Редя, О.Соломонова, Ю.Чекан, О.Дьячкова), керівник кандидатських (захищено 21 ) та докторських (захищено 3) дисертацій.
З 1974 – член Спілки композиторів України. Обиралася членом Правління Київської організації СКУ (1976-1980,1989-94)), членом Правління СКУ (з 1989 по сьогодні), Ревізійної комісії СКУ, секретарем Правління Спілки композиторів України (1990-94, 2015 – по сьогодні). За дорученням СКУ була громадським кореспондентом журналу «Советская музыка» (1980-1987).
1983-85.Член репертуарної колегії Міністерства культури (комісія музичного театру)
1993-1997 член Колегії Міністерства культури , 1998-2002 – член експертної комісії ВАК , перманентно – член Наглядових Рад Національних колективів України, журі державних премій та конкурсів тощо, голова ДЕК вузів України, Молдови, Росії; член комісій з атестації закладів культури. Є автором проектів та організатором міжнародних музикознавчих конференцій.
Постійний учасник міжнародних наукових конференцій України та зарубіжжя (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Італія, Латвія, Литва, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Росія, Угорщина, Шотландія, Швейцарія, Фінляндія, Японія).
Публікації:
монографії та авторські збірники (10 видань). Серед них –
Українська симфонія 1970-80-х рр. Генетико-типологічний аспект. К.,2023
Mundus musicae. Тексти і контексти. – К. , 2007 .
Симфонічні гіперболи. Про музику Євгена Станковича. К.,1999
Георгій Майборода. – К. : Музична Україна, 1973.

Підручники, посібники (усі в співавторстві) з історії музики та музичного виховання для вузів та загальноосвітніх шкіл (усього – 7 видань), у тому числі:
Музична критика. Теорія та методика. Чернівці, 2007.
Історія української радянської музики. К., 1990; та ін

Статті у наукових збірниках та фахових часописах- більше 300, Серед них:
Ференц Ліст в Україні; Традиції Стравинського у творчості українських композиторів; Музикознавство та державна ідеологія: досвід, втрати, проблеми; Монолог про Сильвестрова; Невідомі шістдесяті; Український музичний авангард: загальна панорама; Пам’ять культури і сучасна композиторська творчість; Музика говорить мовою нашого часу; Київська доля нотної колекції Berliner Sing-Academie: правда і вимисел; Олександр Миколайович Виноградський; Бетховен у концертному житті Києва (друга половина Х1Х ст.); Алла Загайкевич: послання Каролю Шимановському;
Біля 40 –німецькою та англійською мовами у видавництвах Зах.Європи. Серед них:
Liturgishe Motive im zeitgenossischer ukrainischer Komponisten.
The Ukrainian Composers’ School in the Socio-Cultural Context of the 20-th Century.
Lyatoshinsky and Kyiv school.
The Conservatoire in occupied Kiev (19 September 1941 to 6 November 1943)
The Mahler’s reception in Ukrainian symphonism.
Das Leipziger Konservatorium in den Briefen von M.W.Lyssenko. (Veröffentlichung, Einleitung und Kommentar).

Статті в енциклопедіях, в тому числі The Grove та MGG

Критичні статті в загальній періодиці (більше 100). Газети: Голос України, Правда України, Культура і життя, Київський вісник, Дзеркало тижня, Час-Time, Молода гвардія, Вечірній Київ та ін.
Просвітницька діяльність: Радіо і телепередачі, виступи з музично-освітними лекціями у школах, Вишах, лікарнях, підприєствах, заводах, погран.заставах тощо

Відзнаки:
Лауреат премії Мінвузу України за кращу наукову публікацію (1987)
Лауреат журналу “Сучасність” (1999)
Грамота (Подяка) Кабінету Міністрів України (2003)
Лауреат премії ім. М.В.Лисенка (2006);
Орден НМАУ «За видатні досягнення в музичному мистецтві (2008)
Золота медаль НАМУ (2010)
Подяка Київського міського голови за багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. (2015)
Відзнака Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі Культури. . (2015).
Медаль НАНУ «Золота фортуна» (2018).
Велика золота медаль Національної академії мистецтв України.-.2021.
Орден мистецтв НАМ України ІІ ступеня (2025).